Очікується, що на екстреному саміті НАТО в Брюсселі, який відбудеться за участю президента США Джо Байдена, Польща офіційно представить пропозицію щодо миротворчої місії в Україні разом із детальним пакетом рішень. Про це повідомив вчора заступник голови міністерства національної оборони РП Войцєх Скуркєвич, додавши, що така миротворча місія НАТО в Україні «може за тиждень, а може, за місяць стане можлива».

Як відомо, після зустрічі прем'єр-міністрів Польщі, Словаччини та Чехії разом із Володимиром Зеленським та Денисом Шмигалем в Україні, голова правлячої в Польщі партії «Право і справедливість, віце-прем'єр Ярослав Качинський сказав, що Україні потрібна миротворча та гуманітарна місія, підготовлена НАТО та, можливо, іншими організаціями. Попередньо ідея Польщі полягає в тому, що миротворці не мають вступати у прямий конфлікт із РФ, а розміститися у населених пунктах, які не зачепила війна, „щоб надіслати чіткий сигнал, що ми не згодні з військовими злочинами“.

У зв'язку з цим привертає увагу сьогоднішня оцінка ситуації навколо цього питання польського експерта з питань Росії та пострадянських країн, Марека Буджіша, який аналізує інтерв'ю Лінди Томас-Грінфілд, посла США в ООН. Посол зазначила, що США не збираються відправляти свої війська в Україну, але підтримають своїх союзників по НАТО у разі нападу на них. „Я не можу передбачити, які рішення будуть ухвалені на цій конференції НАТО та як НАТО відреагує на пропозицію Польщі. Що я можу сказати, то це те, що наразі американських військ в Україні не буде. Президент ясно сказав про це. Але інші країни НАТО можуть вирішити, що вони хочуть ввести війська на територію України. Це буде рішення, яке вони мають ухвалити“, — наголосила Томас-Ґрінфлід.

 З цього, на думку польського експерта, можна припустити, що якщо Росія атакує у відповідь на відправку миротворчого контингенту в Україну одну з країн НАТО, американські війська в рамках ст.5 Вашингтонського договору виконають свої зобов'язання як союзники.

Таким чином М.Буджіш робить висновок, що йдеться про ідею „коаліції охочих“, яка може отримати американську підтримку, але не обов'язково участь і безпосереднє залучення. Насамперед тому, що Вашингтон вважає, що подібне залучення було б кроком до ескалації, він також хоче мати можливість, як можна припустити, дипломатичних переговорів, якщо настане їх час. Тому, якщо Польща хоче побудувати коаліцію країн, які ризикнуть відправити свої війська в Україну, Америка не буде проти, навіть допоможе, але в певних, чітко визначених межах. Отже Варшава, просуваючи цю пропозицію, повинна враховувати той факт, що може бути змушена нести її основний тягар на власних плечах. На яких партнерів по коаліції поляки можуть ще розраховувати? Мортен Бодсков, датський міністр оборони, заявив, що його країна готова взяти участь у такій місії та направити для неї військових. Раніше прем'єр-міністр Метте Фредеріксен зазначила, що для громадян Данії „немає жодних правових перешкод“ воювати в Україні в добровольчих формуваннях, а міноборони заявило про збільшення військової допомоги країнам Балтії.

Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький також оголосив, що Польща офіційно представить пропозицію щодо миротворчої місії на засіданні лідерів НАТО, а його недавні заяви про те, що „Європа потребує сильної армії“, слід вважати одним із елементів польської дипломатичної кампанії. Але залишається питання, на кого ще Польща могла би розраховувати? На такий пошук союзників вказує візит президента Анджея Дуди до Румунії та нещодавні переговори в Туреччині.

Разом з тим, розглядаючи ситуацію у Центральній Європі, польський аналітик посилається на слова Урліха Шпека, наближеного до християнських демократів німецького журналіста. Той вважає, що одним із наслідків нинішньої війни буде те, що Центральна Європа виявиться „більш об'єднаною та союзною зі Сполученими Штатами“, а також „позбавленою ілюзій щодо Китаю і розчарованою у німецькій політиці“. Цей новий баланс сил, посилення участі Сполучених Штатів, як видно на прикладі можливої миротворчої місії в Україні, а раніше ідеї відправки польських МіГів, не має означати єдності інтересів та оцінок у кожному випадку. Навпаки, потрібно готуватися до протиріч, важких переговорів і відстоювання власних інтересів. Держави Центральної Європи також повинні рахуватися з ризиком більш незалежної політики, яка проводиться у регіональному вимірі, не оглядаючись на думки більших країн Західної Європи та за Атлантичним океаном.

Однак, якщо Урліх Шпек правий і Центральна Європа вийде з цієї кризи більш об'єднаною, тоді вона повинна мати спільний політичний порядок денний, — зазначає М.Буджіш. Підтримка України, а потім її відбудова, що розуміється не як елемент економічних інтересів (хоча з ними вона в очевидний спосіб є пов'язаною), але в категоріях нової регіональної системи безпеки, може стати таким чинником, який спаює цей регіон. Засадничим питання є чи готова Польща, як країна, прийняти виклик, пов'язаний з ризиком відправки бійців у миротворчу місію в Україні. Це одна з найважливіших дилем, яка стоїть перед польським політичним класом. Від прийнятих рішень, може залежати майбутнє Польщі в найближчі 25 років.

Завершуючи можна додати, що у будь-якому разі, дипломатичні баталії очікуються надзвичайно напруженими. Особливо зважаючи на свіжу інформацію про заяву міністра закордонних справ Угорщини, що ця країна виступає проти створення безпольотної зони над Україною, поставок Україні зброї з її території та проти проведення миротворчих місій в нашій державі.