Будівельна галузь завжди була привабливою гаванню «горе-корупціонерів», які жадали швидкого збагачення за рахунок інших людей. З давніх-давен в Україні державна влада і бізнес є нерозривним єдиним організмом, що шкодить повноцінному розвитку державності та ринкових відносин в країні. Будівельна галузь в цій системі не є виключенням. Все частіше ми стаємо свідками випадків, коли під час виборчих компаній майбутні народні депутати нам обіцяють одне, та вже після отримання мандата довіри їхні обіцянки залишаються на папері, а їх діяльність направлена на захист інтересів великого бізнесу. Цьому є пояснення. Такі дії можна назвати непрозорим лобізмом.
Непрозорий лобізм в галузі будівництва – це захист та просування інтересів будівельно-фінансових груп, будівельних компаній, неурядових громадських організацій, інших спільнот з метою власного чи спільного збагачення в супереч інтересів держави та громадян.
Нерідко ми бачимо випадки, коли в законодавчому органі приймаються закони, які суперечать інтересам держави та громадян. Поясненням цього є конкретна мета збагачення певних людей. Такий непрозорий лобізм є складовою будівельної корупції і має бути кримінально переслідуваний.
Кричущим прикладом будівельної корупції та непрозорого лобізму в Україні є діяльність конкретних неурядових, громадських організацій, які фінансуються за іноземні кошти та дотації великого будівельного бізнесу. До таких організацій, я відношу, в першу чергу, Конфедерацію будівельників України та Офіс простих рішень. Такі висновки я зробив проаналізувавши діяльність законодавчої роботи народного депутата України Олени Шуляк, членкиня та головна функціонер цих організацій та є безпосереднім суб'єктом будівельного лобізму в Україні. Я неодноразово говорив, що ініційовані Оленою Шуляк деякі законопроекти та прийняті Закони України, зокрема, щодо Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (її недосконалість полягає в необ'єктивності видачі дозвільних документів), скасування сплати пайової участі забудовниками, відміни дозволів на початок робіт для дорожнього господарства, перехід від державного архітектурно-будівельного контролю до приватного, лібералізація будівельних правил підривають основи містобудування, що в недалекому майбутньому негативно вплине на якість життєвого середовища в Україні. В діяльності Олени Шуляк прослідковуються ознаки непрозорого лобізму, які відображені в ініціативі законотворчості, що захищає інтереси великих будівельних корпорацій та збільшенню їх статків, а не захист простих громадян. Наприклад, запропонований Оленою Шуляк Закон про відміну сплати забудовниками пайової участі, з метою зменшення ціни квадратного метру, так і не запрацював. Очікуване зменшення ціни за квадратний метр для громадян так і не відбулося, органи місцевого самоврядування в свої бюджети недоотримали мільярди, а ось забудовники лише збільшили свої статки. Також непоодинокі випадки отримання незаконних дозвільних документів через Єдину державної електронної системи у сфері будівництва. В засобах масової інформації висвітлюються конкретні випадки, в яких об'єкти за класом наслідків СС3 отримують дозволи, як об'єкти СС2 та інше. Крім того, не зрозумілим для експертного середовища є той факт, що пані Шуляк очолює Координаційну раду з вирішення проблемних питань у сфері містобудування, до складу якої, входять представники правоохоронних органів, що може бути прямим впливом на їх роботу щодо виявлення правопорушень та злочинів у галузі будівництва.
На жаль, не єдиною Шуляк обмежується список суб'єктів непрозорого лобізму в Україні, однак, я залишаю за собою право проведення моніторингу законотворчих ініціатив народного депутата України Олени Шуляк, з метою виявлення її впливу на процес законотворчого непрозорого лобізму.
Непрозорий лобізм в будівельній галузі завжди пов'язаний із членством народних депутатів у профільних комітетах та комісіях Верховної Ради України. У зв'язку з цим, предметом перевірки державних контролюючих органів має стати склади основних профільних комісій та, зокрема, Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Не секрет, що більшість членів Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування є представниками власних, спільних будівельних корпорацій або представниками-лобістами, у зв'язку з чим виникає конфлікт інтересів, що недопустимо для правової держави. На жаль, Регламентний комітет ВРУ з цього приводу не дає жодних коментарів або просто свідомо закриває очі.
Особливої уваги з боку правоохоронних органів має бути професійна діяльність деяких членів Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Свідомо деякі члени цієї ТСК є непрозорими лобістами будівельних корпорацій, які використовуючи свій статус впливають на порядок денний шляхом включення необхідних питань та навпаки, щодо певних конфліктних ситуацій у сфері містобудування. В роботі ТСК чітко видно непритаманні їй функції нагляду та прийняття рішень щодо розгляду питань дозвільних процедур. Відчувається прямий вплив на органи державного архітектурно-будівельного контролю. Тому діяльність деяких членів ТСК можна кваліфікувати, як непрозорий лобізм пов'язаний із корупційним характером. Переконаний, що при бажанні влади усі злочини у цій сфері будуть розслідувані та доведені до логічного завершення.
Щоб подолати випадки непрозорого лобізму необхідно прикласти багато зусиль та мати на це політичну волю. В Україні у різні часи були спроби легалізувати інститут лобізму, однак законопроект «Про лобіювання в Україні» так і залишився неприйнятим. Безперечно, що головно причиною небажання законодавчо врегулювати лобізм є те, що люди, які з цим процесом пов'язані будуть ідентифіковані перед суспільством, а їхні статки будуть оприлюднені. Але всьому свій час!
Слід визнати, що лобізм існує в деяких країнах світу, але їх діяльність чітко регламентована Законами. Наприклад, ще з 1946 року законодавчо врегульовано інститут лобізму в США. Діяльність осіб, які приймають в цьому процесі участь чітко обмежена. Існує реєстр лобістів представників великих бізнес-груп, а їх доходи жорстко перевіряються. При цьому, лобісти не можуть займати деякі державні посади, а їхня діяльність підконтрольна суспільству. Така модель цілком підходить Україні.
На моє переконання, політичний лобізм має право на існування під час представлення нашої держави в різноманітних міжнародних організаціях, зарубіжних країнах та на світових ринках. Однак, я переконаний, що непрозорий лобізм у будівельній галузі шляхом односторонньої законотворчої роботи є ознакою корупційної діяльності.
Отже, ми повністю погоджуємося із думками експертів, що будівельна корупція та непрозорий лобізм під час законотворчості несуть величезну шкоду суспільству!
