Знаєте, що я зараз спостерігаю. Повагу, вдячність українським воїнам. Тільки зараз. До 24 лютого була війна, так само гинули наші на фронті. Загиблих було менше, але цінність — така ж сама. Тільки тоді на атошників дивились з побоюванням, чекали від них «вихлопів», лякалась, уникали. Я знаю особисто декількох бійців, які просто спились, коли повернулись на «велику землю». Тоді відбувалась справжня маргіналізація українських військовослужбовців. І деякі персони в мене запитували:
- Навіщо ви їм допомагаєте? Навіщо постійно пишеш про війну? Ага, українська мова, та яка різниця.
Сьогодні не запитують. Хіба що уточнюють через нерозуміння, навіщо бійцям постійно потрібні автомобілі, наприклад. І я пояснюю, позуючи фото остріляних машин. Але загалом українці підтримують. І це добре.
Бачимо на відео, як місцеві зустрічають українських воїнів. Плачуть і підіймають прапор України. До мурах, просто.
Цінуйте і пам'ятайте те, що ви зараз відчуваєте до армії, до воїнів. Яким би чистим ваше небо не було.
