Донеччина — надзвичайно гарна область. Там, де не ступав «руський мір», звісно. Дуже зелений та свіжий регіон, який не чекає тут «визволителів». На кожному стовпі українські прапори, а назви населених пунктів відповідно розфарбовані.
Їдемо по області, сама дивуюсь тому, що Донецька область більш патріотична, ніж та ж Полтавська, яка в центрі країни. Місцеве населення знає, хто ворог і знає, хто обстрілює їхні домівки. Попри те, що регіон своєю більшістю російськомовний, люди починають переходити на українську.
- Всю жизнь говорила российской, але треба учить свою рідну мову, українську, — сказала нам місцева продавчиня Оксана, яка працює під Краматорськом.
Поки з нею говорили, до нас підійшов літній чоловік зі словами:
- Рускій солдат, иди на*уй з Донецької області. Так і напишіть. Ми їх тут не чекаємо.
З області повиїжджали сім'ї з дітьми та жінки, але частина людей залишилась: пенсіонери та рідні літніх людей, які прикуті до ліжка.
В області проблеми з продуктами. Один магазин на три-чотири села, аптек зовсім немає, тому працюють приватні лікарі «на дому».
Прилітає стабільно. Сьогодні рашисти взялись за тактику повного знищення населеного пункту, як у Сєвєродонецьку, Рубіжному, Світлодарську. До цієї частини області «руський мір» ще не дійшов. Тільки Краматорськ кошмарить. Але місцеві жителі, які залишились, максимально показують відсутність бажання його тут бачити.
А ми поки продовжуємо ганяти в прифронтові та фронтові точки і розповідати, що там сьогодні відбувається. Те, що можна, звісно.
