Протести в Білорусі нарешті стались. Довго тягнулись і от в день виборів президента — вибухнули. Це сильно і дико сміливо. Особливо, коли твоє життя постійно супроводжує міліція та цензура. Які були на кожному кроці і до протестів. Певно, білоруська влада хотіла контролювати народ і попереджувати такі вибухи.
Як не як — це сталось. Білоруси протестують. Їх розганяють — давлять автозаками, кидають світлошумові гранати, б'ють, затримують, а вони все рівно виходять.
І не лише у Мінську, а по всій країні, в кожному регіоні. Це сміливо, бо знайшлись навіть ті правоохоронці, які опустили щити. Про це потрібно говорити. Бо саме так має реагувати міліція, коли їй наказують гатити народ.
Сьогодні українці відчувають дежавю. Шість років тому аналогічні кадри були в Києві. Просто однакові. Я пам'ятаю ті ж самі емоції. Але ще й після Революції Гідності на нас напала росія. Вичекала вдалий момент.
Цього разу у РФ не виходить приєднати Білорусь. У проекта «Союзна держава» все більше виникає питань. А росіяни вже відпускати білорусів не хочуть.
Що буде за цим далі? Напевно, відомо тільки білорусам. Бо правда за ними.
