Приїхали в Миколаїв. Дорогою дуже спекотно, але від «руського міра» — не менше. Ніби місто ціле, але чим далі заїжджаємо, тим більше бачимо. Будівлі, які часом важко відрізнити від старості, а не бойового удару. Але це якщо далі від центру. На вулиці Крилова бачимо розбомблений будинок, туди нещодавно знатно прилетіло. Люди, які живуть в сусідніх будинках, з підозрою дивляються на нас: хто вони. Звісно, їх можна зрозуміти: від різких звуків вони ще довго будуть лякатись.
- У цьому будинку живу волонтер місцевий.
- Вижив?
- Ні.
Людей, які залишились у місті, мало. Близько 200 тисяч залишилось. Десь третина населення виїхали. Ті, з ким вдалось поспілкуватись, вірять в ЗСУ. Хоча й не впевнені, що буде з містом завтра.
- Від кожного прильоту відчуття, наче зараз і мій будинок знесе.
А прилітає майже щодня. Крайні прильоти були сьогодні зранку. Голова обласної адміністрації заявив, що по Миколаєву запустили 24 ракети.
Кожного разу, коли покидаю місто, думаю, чи буде змога повернутись туди наступного разу...
