В'їжджаємо в Ізюм, по якому ще тиждень тому ходили окупанти. За вивіскою «Ізюм вітає гостей» розбиті, розграбовані магазини, майстерні, автомобільні заправки. Десь немає половини житлового будинку, десь бачимо почорнілі стіни залишків квартир після авіаударів.
***
Більшість місцевих, з якими нам вдалось поспілкуватись, раділи приходу Збройних сил України. Були й ті, що за «мир у всьому світі», які готові піти на угоду для зупинення кровопролиття. Поруч з ними стояли військові, побратими яких загинули або отримали важкі поранення на війні проти окупантів. Тіла деяких з них знайшли під час ексгумації масового поховання в ізюмському лісі.
«Ми поки не можемо точно сказати, скільки тут могил та тіл, вже знаходили могили, де було кілька тіл», — каже Сергій Кісь, поліцейських зі Львова. Крім нього тут багато спеціалістів з інших регіонів, яких відрядили в Ізюм для допомоги харківським правоохоронцям та криміналістам.
Захоронення тут відбувалися з березня по травень. Місцева ритуальна служба під контролем окупаційної влади була змушена закопувати тіла без трун, подекуди декілька людей клали в одну могилу та ставили хрести з дощок, на який вказували номери.
«Братські могили знайшли. Там сотні цивільних вже відкопали. Тільки в одній братській могилі знайшли близько 30-ти військових. З татухами, з українською символікою. Видно, що „атошники“ були. Їх тіла були зі зав'язаними за спиною руками», – розповідає один з військових, який був присутній під час ексгумації.
Кілька груп криміналістів викопують могили, описують тіла та пакують у мішки. Про те, що тут знайшли тіла зі зв'язаними за спиною руками, слідами пострілів та поранень від уламків, знає уже весь світ. Також тут відкопали тіла двох дітей, які загинули від авіаудару. Молодшій дитині було біля 5-ти років, старшій – близько 14.
«Роботи багато, вона важка і її треба зробити якнайшвидше. Пройшло багато часу після захоронення і тіла досить сильно розкладені, їх важко ідентифікувати. Але найважче те, що через себе це пропускаєш. Бачиш цю картинку не по телевізору, а прямо перед собою. І кожен, хто тут працює, скаже, що це впливає на людей», — розповідає поліцейський.
У місцевому відділку поліції окупанти влаштували катівню. Подібні локації стали цілком «традиційним» явищем для кремлівської армії.
У бункері, який знаходиться в підвалі, роzіяни спали. А у тирі поряд катували місцевих. Для проведення допитів рашисти використовували дерев'яну биту та протигази, в яких закривали отвори для дихання. На підлозі залишились плями крові, що нагадують про звірства окупантів.
Місцевий житель Ігор каже, що були випадки, коли людей забирали «на підвал», а потім через декілька днів відпускали вже заляканими та мовчазними. Говорить, що після таких «розмов» люди починали випивати.
«У них був автобус з цифрою 200. Вони брали вбитих українських воїнів, мирних жителів та вивозили до пішохідного моста. І люди знали, що там можна знайти своїх вбитих родичів. Там і наші воїни лежали, у формі. Закопували у братській могилі», – поділився він.
Репортаж спільно з Віталієм Носачем для РБК-Україна
Фото: Віталій Носач
