За останні три роки географія виробника товарів чи надавача послуг стає дедалі актуальнішою. Почасти українське виробництво здобуває популярність, теренами інтернету ширяться заклики відмовитися від імпортних товарів на користь вітчизняних. Найбільшу хвилю полеміки викликає агітація бойкотувати товари і послуги країни-агресора – саме тоді можна почути море «аргументів» на користь російського виробництва, хоча, насправді, аргументи відсутні: усе зводиться до банального поливання брудом українців-підприємців та якості товарів, які вони виготовляють, а також до аксіоматичної тези – «український бізнес – мертвий». Пірнути у тему українського виробництва і реальності ведення бізнесу в Україні нам допоміг Євген Борісов – 27-річний український підприємець, власник бренду «ПРОТЕСТ». Десять років тому чоловік переїхав до Львова навчатися, а по закінченню університету започаткував тут бізнес. Сьогодні Євген має власне швейне виробництво, два фірмові магазини одягу і співпрацює з підприємцями з різних куточків України.
З чого усе почалось
Після закінчення університету я одружився і, коли дружина завагітніла, виникла необхідність шукати більш дієві способи заробітку. 2013-го ми відкрили магазин. Частину грошей взяли з подарованих на весілля, іншу відкладали. На 4-ому курсі я знайшов дуже класну книжку – «Найбагатша людина Вавилону», рекомендую її прочитати усім: вона допомагає зрозуміти на елементарному рівні економічні основи бюджету сім'ї, адже усі ми вміємо спускати гроші на вітер, але банально не вміємо їх рахувати. Ми навчилися відкладати кошти: коли ти заробив, наприклад, 1000 гривень – відкладених 10% (100 гривень) сильно ні на що не вплинуть, але за рік ти маєш суму, яку можна витратити на щось суттєве. Ми з дружиною дійшли до того, що навчилися відкладати 30% від заробленого і це, власне, була одна із тих основних частин, які допомогли нам відкрити магазин.
Фото тут і надалі надав Євген Борісов
Чому магазин одягу?
Спершу ми розглядали варіант продавати екологічно чисту побутову хімію, але порахували і зрозуміли: аби щось заробляти, продукт необхідно продавати у дуже великій кількості. У той час мій брат привозив взуття з Китаю, яке реалізовував у Львові, і його справа добре йшла. Ми вирішили перейняти досвід: знайшли у Хмельницькому фірму, яка шиє якісні футболки, брат допоміг із взуттям, і вже у жовтні 2013-го року ми відкрили наш перший магазин, де продавали українські футболки і китайське взуття. Все відбулось через 3 місяці після виникнення ідеї.
Розкажи будь-ласка детальніше про свій бізнес
Напрямок у якому ми працюємо – стрітвер (street wear), у перекладі з англійської –вуличний одяг, призначений для молоді. На 2013 рік ми були єдиним магазин у Львові, який мав цей товар. В Україні тоді було лише 4 фірми такого одягу, сьогодні їх – більше сотні. Історії виникнення, переважно, у всіх одинакові: хлопці 16-20 років нашкреблши грошей, знайшли швейну фабрику, купили тканину через інтернет, пошили футболки і почали продавати. Власники бренду стрітверу "Urban Planet" взагалі починали з того, що купували однотонні футболки польського чи китайського виробництва, самі наносили на них малюнки і продавали у своєму колі. Хлопці були пов'язані із хіп-хоп чи брейк-данс культурою. Усе почалось як захоплення, через те, що вони не могли знайти потрібного одягу в Україні, тож почали творити його самі. На сьогодні це одна із найпотужніших фірм в Україні, яка працює у цій сфері.
2016-го року ми запустили власне швейне виробництво, вирішили починати з футболок. Тоді я думав, що для цього достатньо однієї швейної машинки і однієї людини, яка на ній працюватиме. З'ясувалося, що для пошиття простої футболки потрібно, мінімум, три швейні машини і досвідчена людина. Запускали цей проект також приблизно три місяці. Сьогодні в цеху працює дві швачки і ми виготовляємо футболки, штани, кофти, наплічники, поясні сумки, куртки нашої однойменної марки "PROTEST" і частину продукції львівського бренду "GWEAR". Ми співпрацюємо з магазинами у Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, також маємо інтернет-магазин. Наша цільова аудиторія – молодь, яка любить Україну.
Існує два магазини – у Львові і в Луцьку. Частина одягу, який там продається власного виробництва, частину ми закуповуємо в інших українських фірм і так розширюємо свій асортимент.
А як з'явився магазин у Луцьку?
У Луцьк ми поїхали домовитися про пошиття наплічників. У той же день гуляли містом, вирішили пошукати магазини подібного штибу. Зустріли з десяток людей, одягнених у стрітвер українських виробників. Дізналися, що усі вони купували речі через інтернет, бо спеціалізованих магазинів немає. Зайшли до луцького ЦУМу, знайшли вільну площу, звернулися до адміністрації і вже через півтора місяці у Луцьку відкрився наш другий магазин. Такий щасливий випадок.
Чому саме «ПРОТЕСТ»?
Коли ми зароджувалися, обрали своєю цільовою аудиторією футбольних фанатів, я сам мав до цього безпосередній стосунок. Взагалі, молодь завжди з чимось незгідна, вона завжди хоче встановити свої правила, протестує. Згодом відбулось переусвідомлення: сьогодні я бачу цей магазин як економічний протест. Чому німці багаті: вони їздять на німецьких автомобілях вдягаються у німецький одяг, слухають німецьку музику, тобто німці, отримуючи зарплатню, несуть її іншим німцям і кошти залишаються у Німеччині. Українці їздять на німецьких машинах, вбираються у китайський одяг, слухають американську музику, відповідно, віддають всі свої кошти за кордон. Наша мета — збільшити кількість українських товарів в українських магазинах, через це ми майже повністю відмовилися від кросівок, пошитих у Китаї, і почали співпрацювати з харківською фабрикою взуття. «ПРОТЕСТ» – це економічний протест, бойкот, спрямований на розвиток українського продукту і впровадження правила «свій до свого по своє».
Про недовіру до українського виробника
Не сприймайте як агітацію, але ми повинні підтримувати один одного. В Америці нормально, якщо дитина допомагає батькам за кошти, для нас це зовсім неприйнятно, ми можемо допомогти сусідові зробити ремонт просто через те, що він наш сусід. Українцям потрібна спільна економіка: сьогодні Петро купить у мене футболку, а завтра я прийду до нього по рамки для фотографій – нехай вони будуть дорожчі, ніж китайські, але тоді Петро і його сім'я будуть ситі. Свій до свого по своє – лише так ми збудуємо потужну українську економіку. Так, важко не піддатися і не купити російський, але на 5 гривень дешевший товар. Інша проблема є у тому, що українського є багато, але через малий попит ніхто його не рекламує так, як той самий товар країни-агресора. Замкнуте коло. На просторах інтернету був проект, у якому дівчина весь рік користувалися лише українською продукцією: вона знайшла море якісної косметики, розмаїття будь-якого виду одягу. З електронікою українського виробництва поки складно, але впевнений, поступово все налагодиться і українці зможуть стати більш потужними в економічному плані і не будуть віддавати свої, зароблені потом і кров'ю, гроші іноземцям. В мережі можна знайти список українських товарів будь-якої галузі, починаючи від продуктів і закінчуючи ювелірними виробами, це абсолютно не проблема – хто шукає, той знайде.
Про продукцію з Китаю
Стосовно дешевих китайських товарів потрібно розуміти, що мінімальна заробітна плата там – 1000$, тобто робоча сила дорожча, ніж у нас. Якщо додати сюди оплату за доставку і розмитнення – стає зрозуміло, що якісна китайська річ не може коштувати дешевше, ніж українська. Неякісні китайські речі дешевші, але чи варто купувати дешеву китайську річ і проходити у ній сезон, замість того, щоб придбати дорожчий, але якісний український товар, який прослужить набагато довше? Нещодавно спілкувався з чоловіком, який шиє взуття у Городку, за його словами, сьогодні виготовити якісні кросівки в Україні значно дешевше, ніж привезти їх з Китаю, єдина проблема – брак сировини, тому дещо все ж таки необхідно купувати закордоном. Але з такою тенденцією, через 5-10 років українці спокійно зможуть мати власне потужне взуттєве виробництво чудової якості і за прийнятною ціною.
У чому секрет успіху?
До відкриття магазину дружина вирішила зайнятися дропшипінгом і продавала взуття, яке привозив мій брат. Спочатку це було просто захоплення, а потім ми побачили, що через інтернет можна продавати. Коли відкрили магазин – перейменували цю сторінку на «ПРОТЕСТ» і почали просити львівські спільноти, аби вони повідомили про наше відкриття. Магазин був на вулиці Чупринки – не дуже близько до центру, але завдяки інтернету люди приїжджали до нас із різних куточків Львова, знаходили у нас те, що більше ніде неможливо було купити.
Була невеличка фінансова допомога від батьків, але це невеликі кошти. На сьогодні, маючи хорошу голову й інтернет, кожен може розпочати власну справу, стати незалежним. Не йдеться суто про продаж одягу. У мене є знайома дівчина-самоучка, яка робить прикраси з полімерної глини: на початку вона створила свій сайт і викладала роботи там, також у соціальних мережах, на сайті olx, зараз дівчата з-за кордону приїжджають до неї на майстер-класи. Знаю історію однієї танцівниці полденсу: під час тренувань вона часто боляче вдарялася колінами, травмувала їх – так з'явилися ідея створити нейлонові наколінники. Завдяки Instagram та Facebook зараз на ці наколінники є замовлення з Китаю, хоч зазвичай усе є навпаки.
Мої поради – вірити в себе і у те, що робиш, завжди бути позитивно налаштованим і впевненим, що все вдасться, не боятися пробувати, бути готовим до непередбачуваних обставин, бо вони є завжди. І, звичайно, саморозвиватися: багато читати і вчитися рахувати (в економічному плані) – в інтернеті є багато тренінгів, лекцій. Наша освіта дуже теоретична: нас вчать математики, але не кажуть, для чого, вчать економіки, але вона настільки далека від звичайної людини, що є нецікавою. Вчитися потрібно на конкретних прикладах. Більше двох років ми працювали і чітко навіть не могли порахувати, які у нас витрати, які прибутки, де заробіток, а де обігові кошти, як «відбити» вкладені гроші. Існує безліч економічних формул, за якими це потрібно грамотно розраховувати, ніхто їх тебе не навчить, доки не влізеш у це все сам. Є багато речей з маркетингу, про які нічого невідомо, але насправді все наше життя – торгівля. Коли людина влаштовується на роботу, вона себе теж продає і намагається це зробити якомога дорожче, але у школі чи в університеті такого не вчать: вчать, як гарно написати, як правильно перекласти, як якісно виконувати роботу, але не вчать, як з усього цього отримувати вигоду. Спілкування з досвідченими у цій сфері людьми, різні тренінги, курси, читання книжок – ось джерело моїх знань . Є такий ресурс Prometheus (громадський проект масових відкритих онлайн-курсів), завдяки ньому дружина вивчила бухгалтерію, а зараз вчить економіку підприємництва – це онлайн-курси, у кінці яких потрібно скласти іспити, щоб отримати диплом. Ми багато почерпнули з цього ресурсу, впровадили знання на практиці і побачили чіткішу картину ситуації.
Проблеми виникають і це добре, бо після їх вирішення ти отримуєш нові знання, тобі відкриваються нові можливості. Ми теж багато у чому прорахувались, багато що не розуміли, але зараз виходимо з цієї кризи і отримуємо колосальні знання у сфері організації продажу. Більшість проблем ти сам собі малюєш, але шукаючи із них вихід, у кінці завжди маєш великий плюс.
Фото магазину у м. Луцьк
Анастасія МОЗГОВА
