Мої вітання. Я продовжуватиму постити приклади пісень «хароших руських» — чому? Ну по-перше, якщо це ще й досі не очевидно, я, хай і розумію імпульс «відміни» усього хоч якоюсь мірою пов'язаного з російськомовною (навіть не російською!) культурою, але ставлюся до цього як до прояву соціальної істерії — і це я стримуюся від тих мовних характеристик, які б мені дуже хотілося застосувати.
В Росії завжди були люди, які із абсолютною ясністю оцінювали те, що коїлося довкола, і, більш того — відчували, що змінити щось немає ніякої можливості. Ти мне менш, деякі з них давали вихід своїм оцінкам у творчості.
Сьогодні я пропоную вам, шановні, твір А. Галича:
И все-таки я, рискуя прослыть
Шутом, дураком, паяцем,
И ночью, и днем твержу об одном —
Не надо, люди, бояться !
Не бойтесь тюрьмы, не бойтесь сумы,
Не бойтесь мора и глада,
А бойтесь единственно только того,
Кто скажет: «Я знаю, как надо !»
Кто скажет: «Идите, люди, за мной,
Я вас научу, как надо !»
Ви вважаєте, що це не про нас? Це — про росіян? Питання такого роду — загальносвітові, як і вільні мислителі на кшалт Галича — вони народжуються де і уоли завгодно.
Мій коментар:
