Колись давно, ще в СРСР, було поширеним гасло: якщо завтра — війна? Тобто що? Тобто будьте пильними товариші. Будьте готовими будь-якої миті встати на захист Батьківщини від ворогів.
«Будь готовий!» — казала партія.
«Завжди готовий!» — відповідав слухняний піонер.
СРСР постійно готувався до війни, нарощуючи м'язи. Війна не обов'язково мала відбуватись на своїй території, а могла бути й на чужій, що доведено практикою збройних конфліктів у різних куточках світу за участі радянської спецури.
Очевидною була вузьколобість, низинність, інтелектуальна обмеженість радянської людини з мізками промитими комуністичною ідеологією. Війна — немов апокаліпсис, остаточне вирішення хто правий, а хто неправий, зведення рахунків між нами та ними.
Війна передбачає конфлікт двох сторін. Це ще не кінець світу, не судний день. У випадку кінця світу все буде по-іншому й набагато серйозніше. Буде не до жартів, це точно. Наймасштабніші в історії війни покажуться дитячими забавами.
Уявімо ситуацію. Завтра настане кінець світу. Ніхто не може гарантувати, що цього не станеться. Всемогутній Творець вільний робити що завгодно зі своїм творінням. Боженька може будь-якої миті покласти край існуванню того, що сотворив.
Ніхто толком не знатиме, що відбувається. Світ порине у хаос. Зникне розподіл на наших і ваших. Сотні мільйонів біженців у паніці шукатимуть порятунку, не знаючи, що їх чекає. Кордони між державами перестануть існувати, їх знесе перелякана до божевільного стану багатомільйонна людська біомаса. Транспортний колапс усюди.
Наскільки дріб'язковими виглядають на тлі кінця світу всі людські проблеми й конфлікти. Суєта суєт і більше нічого.
Завтра — кінець світу. Значить сьогодні — останній день. Що робити, куди бігти, як врятуватися? Ніде не сховатися. Даремно шукати порятунку, бо вже пізно. На землі його немає.
Судний день — це фінал. Фініта ля комедія під назвою земне життя. Не буде ні наших, ні ваших. Не буде ні України, ні Росії. Ні Заходу, ані Сходу. Ні Європи, ні Азії, ні Америки, ні Китаю, ані решти країн.
Якщо сьогодні — останній день, то що робити? Як прожити цей день? Завтра кожний предстане на суд Божий і звітує за все. Як протягом життя любив Господа, як виконував настанови й заповіді Христа, як слідував своєму покликанню, як використовував дорогоцінний час життя.
Але є позитивний момент. Можна не думати про майбутнє. Наприклад, як пережити зиму. Нема сенсу турбуватись про завтрашній день, робити заощадження, планувати майбутнє.
Залишився лише один день, а потім предстанемо перед Ісусом Христом, який є Суддею для всіх, і святих і грішних. Які ваші дії?
Варто згадати те покликання, яке ти завжди відчував у собі, але якому ніколи не був у змозі слідувати на сто відсотків. У найкращому випадку, при відповідному гарному настрої, відсотків на десять.
Останній шанс надолужити згаяне за попередні роки, змарновані в земній суєті, покаятися й помолитися зі всією щирістю Отцю Небесному. Остання можливість прожити хоча б один день так, як завжди вважав за необхідне, але не міг через ті чи інші суєтні відволікання. Це час не для відпочинку, точно.
Треба жити так, немов завтра кінець світу, щоби твоє існування не було марним. Немов завтра-післязавтра ми предстанемо перед Суддею і звітуємо за кожен прожитий день і годину. Тут не до розслабону. Треба дорожити кожною хвилиною дарованою Богом.
