В дитинстві я ріс чутливою дитиною. Читаючи вперше в житті Євангеліє, я плакав. Драматизм історії Ісуса Христа зачіпнув мене до глибини душі, як жодна інша книга.
Своїм дитячим мозком я не сприймав питання віри серйозно. Я робив те, що мене змушували робити дорослі, тому що вони вважали, що так треба: ходив у школу, робив уроки, читав, слухав музику або просто гаяв життєвий час.
Коли я вступив в інститут, смерть мого батька від раку підшлункової залози викликала у мене роздуми. Двоє його братів також померли від раку. Кожен був одружений, мав сім'ю, роботу, добробут. Раптом впродовж одного року всі троє помирають один за одним у віці близько 50 років. Як таке може бути? Чому?
В студентські роки я опинився сам на сам, без зв'язків, без покровителів. Коли в гуртожитку мене пресували бандити, погрожували розправою, я не піддався, я вистояв. Я по-іншому зрозумів сенс життя, відбулася переоцінка цінностей. Поліція, держава, впливові знайомства та інші земні речі, на які покладаються люди, ніколи не врятують. Може врятувати тільки Господь.
Зустріч з пацюками не пройшла безслідно. Вона вдарила по моєму душевному спокою, чим зазвичай буває ефект від зла, поламала кар'єру, але водночас змусила переосмислити своє життєве кредо. Шукаючи відповіді на запитання, я почав вірити не в байки, а у Творця всесвіту й Отця, в якого варто вірити.
Бог мене врятував. Я вижив, завдяки чому пишу ці рядки. Я зрозумів, що зло отримає воздаяння. Бог подбає. Не обов'язково самому втручатися в те, що є Божою справою. Я не суддя, не прокурор, а всього-на-всього бідний студент, заблукала людина, яка багато чого не знає і прокладає свій шлях до Істини.
Люди вірять в земні речі, допоки доля не вдарить їх по голові й вони не почнуть замислюватись, ставити запитання, сумніватись, копати глибше. Поліція, держава, закони, впливові товариші та інше, на що заведено покладатись, це мотлох, омана, якщо не назвати пасткою. Хто потрапив у цю пастку й не зміг вибратись, той розміняв життя, яке пішло коту під хвіст.
Нестор Махно, який був небайдужий до долі українського народу, сповідуючи анархістські ідеї, мав рацію.
Я працював на різних роботах, займаючись самоосвітою. Бувало, доводилося по півроку чекати зарплатні. Я продовжував замислюватись, ставити запитання й витрачав останні гроші на купівлю книг по релігії, філософії, історії.
Бог дбає про нас і хоче, щоби ми були не тупими, а ставали розумними. Заради цього відбувається те, що відбувається з нами. Не варто вірити всьому, що говориться під виглядом благих намірів, навіть з високих трибун. Чим раніше ви почнете ставити запитання, тим краще. Треба мислити глибше. Хто хоче мати відповіді, той їх отримає — поступово, у свій час.
