Усі люди за сутністю та природою однакові й створені Творцем рівними. Колір шкіри, національність, культура, клан, сім'я, мова, звички не є сутнісними. То навіщо ми ускладнюємо собі життя, зациклюючись на тому, що не є принципово важливим?
Моя версія: хтось недалекий розумом ззовні маніпулює свідомістю українців, протягом багатьох років навмисно підштовхуючи до прірви.
Робити зайвий раз акцент на другорядних речах замість сутнісних — це означає займатися маячнею. Замість головного обирати другорядне, замість важливого — неважливе або смішне. Коли клоуни займаються цим, їм можна пробачити, а коли серйозні люди — це гріх і маячня, за що настане відплата. Ба більше, відплата вже настає.
Навіщо ускладнювати собі життя? Ми маємо однакову сутність, незалежно від того, хто якого кольору шкіри, громадянства, національності, культури, переконань, політичних поглядів тощо.
Ви хочете розвивати українську національну культуру? Гаразд. Але щоб бути українцем, треба вміти бути людиною. Спочатку курка, потім яйце.
Ми живемо тому, що створені такими, згідно з планом Творця, маючи в собі святий образ.
Треба відповісти на запитання, що значить бути людиною, а потім розмірковувати над тим, що значить бути українцем, і висувати вимоги. Друге слідує за першим, а не навпаки. Спочатку курка, потім яйце.
Чи припустимо поводитись по-звірячому, наприклад вбивати? Які права повинні вважатися непорушними за будь-яких умов? Чи може держава бути вищою за народ?
Людство потребує єдності на тлі сучасних викликів. Нам необхідно єднатися, а не розділятися, і для цього іноді треба переступити через себе, приборкати власну гординю, амбіції, звички тощо. І поважати людські права.
Сьогодні Біблія перекладена кількома сотнями мов світу, скрізь і всюди зміст Святого Письма однаковий.
І так, у Небесному Раю немає національностей.
Через творіння ми пізнаємо велич Бога-Творця. Жодна мова на землі не здатна описати створений Богом усесвіт у всій його величі й красоті. Він вартий того, щоб відчувати себе його громадянином, пишатися цим званням і жити щасливо. Шануймо, пишаймося, любімо.
