Навряд чи хтось радіє тому, як руйнується та знищується життя навколо внаслідок війни. Більшість хочуть миру, і це нормально. Мало хто знає, що потрібно для того, щоби скрізь панував мир.
Українці обурені тим, що простих людей посилають на фронт, а судді, прокурори, депутати, поліціянти, великі бізнесмени, члени їхніх сімей і родичі, уся так звана еліта не отримують повістки. Чому так відбувається?
Війни на землі починають багатії, а гинуть бідні. В оригіналі цю думку висловив видатний французький письменник і філософ XX століття Жан-Поль Сартр: "When the rich wage war, it"s the poor who die". Слова Сартра — констатація несправедливості земного світу.
Багато хто не горить бажанням потрапити на фронт. Можна говорити про виконання патріотичного обов'язку лише там, де є дотримання прав. Коли права систематично порушуються, а можновладцям начхати на бідних і знедолених, яких вони обібрали, ставлення народу буде відповідним.
Наводять приклади успішної військової організації США й Великобританії у II Світовій Війні або сучасний приклад — Ізраїль. Також у Швейцарії кожен має зброю й завжди готовий встати на захист країни. Але є велика різниця.
Щоби розраховувати на готовність підданих виконувати патріотичний обов'язок, як в США, Великобританії, Ізраїлі або Швейцарії, потрібно мати рівень життя, дотримання прав, ставлення до людей як в США, Великобританії, Ізраїлі або Швейцарії. Які права, такі й обов'язки.
ЗСУ далеко не найкраща армія у світі. Багато нарікань на безвідповідальність, некомпетентність і самодурство командирів, радянщину замість стандартів НАТО, корупцію тощо.
Українці гостро негативно сприймають свавілля ТЦК, як от хамство, бійки, викрадення людей на вулицях. З цілого моря коментарів не було майже жодного, який схвалював би брутальні й незаконні дії, пов'язані з так званою мобілізацією.
Натомість коли працівники ТЦК почали навідуватися в спортзали та заклади відпочинку, народ сприйняв це схвально. І зрозуміло чому.
В тисячах коментарів висловлюється одна й та ж думка. Чому величезна армія держслужбовців, судді, прокурори, депутати, топ посадовці, члени їхніх сімей, близькі родичі уникають мобілізації?
Політична й бізнесова еліта повинна бути ближчою до народу, який страждає, і страждати разом із ним, а не намагатися відкупитись. Донати на армію — добре, але цього мало і не є підставою для звільнення від мобілізації.
Хто скільки заробив в житті, такий має патріотичний борг перед державою. Але попри окремі виключення, серед фронтовиків немає відомих прізвищ. Наприклад, чому обидва сини патріота і "найкращого президента" Порошенка не в штурмовому загоні?
Жан-Поль Сартр мав рацію. Багатіям вистачає грошей відкупитись, тому воювати посилають бідних і не сильно рахуються зі втратами. Якби багатії знали, що їх відправлять на фронт разом з іншими, то більше дбали б про мир, використовуючи свій вплив.
Несподівано з'явилася новина, що у РФ політологи почали прогнозувати закінчення СВО протягом пів року. Мовляв, мета майже досягнута, Україна виснажена, а західна підтримка зменшується. Дивний збіг, бо це сталось одночасно з посиленням у нас мобілізації.
Тільки-но працівники ТЦК пройшлися по спортзалах і готелях, у ворога заговорили про кінець війни. Значить, що потрібно? Нехай ТЦК навідаються в дорогі клуби, ресторани та інші елітні заклади. Ось де найкращий мобілізаційний резерв. Найнеобхідніший для армії контингент — у вигляді холених, добре вгодованих здоров'яків, чия богатирська сила пропадає без діла.
Окрім звичайних громадських місць, палаци й котеджні містечка еліти чекають представників ТЦК з повістками. Чим більше статки, тим більший патріотичний борг перед цією державою.
Можна не сумніватись, фронт прийме з широкими обіймами крутеликів і хазяїнів життя. Хтось купить для себе танк або броньовик. Війна стане невигідною, і ворогу — також. Це буде війна не за звичними правилами, тому швидше настане мир.
Отже, рецепт простий. Простіший простого і дієвий, який дасть результат. Головне — було б бажання закінчити цю війну.
