Збувається євангельське попередження про псевдопророків, які з настанням важких часів поширюватимуть хибні ідеї, через що чимало хто впадуть у гріх, зіб'ються з праведного шляху і їх чекатиме Ад. Що таке Ад і як людське життя може перетворитись на нього, сподіваюсь, пояснювати не треба.
Ніколи не бракує охочих половити рибку в каламутній воді, використовуючи хаос у країні собі на користь.
Без прогнозів не обходиться жоден демагог і маніпулятор. Головне, знати, чого народ хоче, і частіше прогнозувати, що воно ось-ось станеться, і ось ти на білому коні, тобі аплодують, тебе лайкають, цитують, запрошують на інтерв'ю, носяться з тобою. Якщо не збулося спрогнозоване, що ж, значить, така доля, ти не при ділах.
Коли люди втрачають здатність мислити, не хочуть або не мають часу мислити за себе через зайнятість побутовими проблемами, знайдуться охочі робити це за них.
Так з'являються так звані лідери суспільної думки. Вони — попереду всіх у вираженні не своїх особистих думок (за відсутності останніх), а чужих. Щодо їхньої особистої позиції, вона може бути відмінною від публічної. Це все одно, що говорити одне, а робити інше, що є поширеною практикою серед лицемірів.
Хтось може не погодитись, сказавши, що йдеться про тих, хто формують суспільну думку, тому вони звуться її лідерами. Виходить, що окремі спритні особи виконують чиєсь завдання з визначення способу мислення багатьох інших. З якою метою? Хто за цим стоїть і отримує вигоду?
Невже всі настільки тупі? Невже суспільство не може обійтися без маніпуляторів свідомістю, яких народ не наймав?
Якщо погодитись, що вони формують щось, а не суспільна думка формує їх, все одно кожна людина повинна відповідати за себе, за свої вчинки, рішення, думки, а не за когось.
Задовольняти примхи натовпу є невдячною справою. Сьогодні аплодують, а через деякий час забудуть. Років через тридцять публіка матиме інших кумирів і не знатиме імен тих, хто колись задавали тон на шпальтах газет або у блогах, тому що пам'ятати це, засмічуючи свій мозок, не має сенсу.
Не варто розмінювати своє життя й здібності на суєту, на тимчасові дрібниці. Треба шукати надійної основи, щоби її триматися. Усе минеться, залишиться тільки справжнє мистецтво. Ars longa, vita brevis.
