Один політрук висловився, що Донбас — це серце України, чим ошелешив багатьох. Інший — що без Криму немає України.
Публіка любить радикальні заяви, які пропонують прості розв'язання віковічних проблем.
Люди переоцінюють своє знання і через це замість займатися самовдосконаленням, пхають пику, куди не треба. У цій суєті проходить рок за роком, в результаті все життя — коту під хвіст.
Не нам судити, наскільки красиві краєвиди Криму й Донбасу і взагалі про красоту неба й землі, тому що не ми все це сотворили, а Творець.
Або чим природа Ізраїлю красивіша за природу Норвегії?
Одне ясно точно: кожній людині потрібні якісна освіта, гарна робота, медицина, замість дивитись на краєвиди. Ось чому я не дуже люблю Крим.
Хто визначив кордони України такими, якими є? Це надто складне питання, щоби однозначно відповісти. Якщо коротко, можна сказати, так склалося історично, а потім лідери найсильніших країн зібралися й домовилися між собою. Народу навіяли, що це він встановив кордони.
Щодо майбутнього, історія вирішить так само. Це означає, що історію треба добре знати й вивчати, вона варта того.
Людям здається, що вони боги, тому вважають, що можуть знати все. Звідти походить шарлатанство, яке мало хто усвідомлює і яке є масовим явищем.
Інтернет підняв на поверхню безліч доморощених експертів, кожен з яких прагне показати, який він розумний, щоби потішити своє самолюбство. Вони готові написати що завгодно, що подобається публіці, заради лайків.
Хто не погоджується з улюбленцями публіки, автоматично стає об'єктом її ненависті, якого публіка готова клеймити як зрадника.
Якщо я почну розмірковувати про музику або живопис, мої судження виглядатимуть поверховими з погляду професійного музиканта або художника. Те ж саме стосується політики, економіки або міжнародного права. Хоча іноді хочеться.
Тільки Бог знає все і може дати відповіді на всі запитання чому й навіщо. Простим смертним це не дано. Природа людини така, що її інтелектуальні можливості обмежені. Людський мозок не гумовий, щоби закидувати в нього все, що попало.
Кожен повинен займатися якоюсь одною своєю справою і не багатьма справами одночасно, особливо якщо вони не в його компетенції.
Коли людина сама стає творцем, тобто втіленням образу Божого, до неї приходить розуміння речей, які до того були таємницею. Наприклад, як правильно приготувати їжу, написати читабельний текст або обігріти своє житло за відсутності опалення й світла.
Наша країна стане успішною, коли кожен почне займатися своєю справою. Залишимо політику політикам.
