Рожеві окуляри і солодкі мрії

Останнім часом на вулицях деінде з'явилися білборди із закликом молитися про мир. Якийсь щедрий багатій викинув гроші на білборди, на яких не вказано жодних реквізитів. Залишається робити припущення, кого саме різко перемкнуло на миролюбність, членів якої релігійної організації чи конфесії, або це приватна особа, видимо, не бідна.

Виглядає так, ніби це залежить від нас. Війна виснажлива. Декому хотілося би миру і спокою, насолоджуватися мирним життям, працювати, робити бізнес, як завжди, заробляти непогано і платити персоналу жалюгідні копійки.

Треба скинути рожеві окуляри й бути реалістами. Грішний земний світ — не Рай, щоби в ньому панував мир і спокій. Це світ викликів, поневірянь, страждань і болю.

Суть праведного життя не в тім, щоби бути файною людиною для всіх, вміти догоджати вашим і нашим, насолоджуватись миром з усіма. Мати добрі стосунки одночасно з Богом і Сатаною неможливо. На подібний компроміс пішов зрадник Іуда, і це стало його трагедією.

Бог творить історію

Поворотні моменти історії зазвичай супроводжувалися битвами на полі бою. Майже скрізь у Старому Заповіті розповідається про війни. Народ Божий був постійно змушений захищати свою віру, свої принципи, свою ідентичність, свою територію.

За часів давньогрецького поета Гомера європейська культура була на початку свого розвитку, але в ній вже існувало фундаментальне усвідомлення того, що події в земному світі обумовлені причинами вищого порядку, а саме волею богів на небесах. 

Якими б жахливими ні були події, вони лише наслідки, які не залежать від волі окремої людини. Ми не можемо знати відповідей на всі чому й навіщо. Провидіння посилає знаки для роздумів. 

У взаєминах з Богом, який є Творцем світу і всієї історії, стан духовності є визначним фактором. Причини історичних колізій лежать у площині духовності, і їхній розвиток визначається так само. 

У Біблії описана доля народів Ханаану, які Бог покарав за гріхи, забрав їхню землю і віддав євреям. Ті мали свої гріхи, але їхні провини були меншими порівняно з язичниками. Це є повчальним історичним уроком. Інший історичний урок в тім, що народ Ізраїлю не зміг остаточно покінчити з ідолопоклонством і згодом за це його покарав Господь.

Життя є боротьба

Стан духовності суспільства може вплинути на долю країни. Це як вирішить Господь. Хто визнає волю Всевишнього, той знатиме, як діяти, слідуватиме правильним шляхом і отримає благословення Боже.

«Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Мт. 11:12).

Ісус дає нам знання, дає чітко зрозуміти, що життя — це боротьба. Годі чекати перемоги, є всі можливості бути переможцями прямо тут і зараз. 

Шлях на небеса веде через зусилля. Інколи величезні, колосальні зусилля. Мало отримати, ще треба втримати здобуте, бути гідним того безцінного надбання. 

Постійно знайдеться хтось або щось у вигляді перешкоди на шляху до Царства Небесного. Найпідступніший ворог — Сатана, який навмисно чинить перешкоди.

Війна проти Сатани

«Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча» (Мт. 10:34).

Ісус дав нам меч духовний. Він навчив, як треба молитися, подарувавши молитву «Отче наш», у ній не йдеться про мир, немає такого слова. Питання війни або миру не залежить від окремої людини. Простим смертним не дано вирішувати те, що має об'єктивні причини.

Відповідно до живої християнської традиції, видатний проповідник, священик англіканської церкви Джон Райл (1816-1900) в одній зі своїх проповідей писав:

«Є інша війна набагато більшої важливості, ніж будь-яка війна, яку коли-небудь вели люди. Війна, яка торкається не тільки двох або трьох націй, але кожного народженого у світі християнина, чоловіка або жінки. Війна, про яку я говорю, — духовна війна. Кожен повинен вести боротьбу за свою душу заради спасіння».

Тобто йдеться про життєвонеобхідну справу. Християни змушені вести боротьбу проти Сатани. Оскільки все пов'язано, і духовний та фізичний світ не відокремлені непроходимим бар'єром, а пов'язані і взаємодіють, часто ця боротьба переходить в гарячу фазу, зі сфери духовності перекидається на фізичний світ.

Мир зі Сатаною неможливий, можлива лише ілюзія миру, яка веде до трагічних наслідків. Війна, що має першочергове значення, духовна, тому її засоби, зброя, поле бою мають так само духовну природу. Ціллю є свідомість людей.

Хтось скаже: як це так? У листах апостолів часто є звернення: «благодать вам і мир». Але потрібно відрізняти формальну формулу привітання від реальності, бажане — від дійсності.

Християнин є воїн Ісуса Христа

«Істинний християнин покликаний, щоби бути солдатом, і повинен поводитися відповідно з дня його навернення до самого дня його смерті, це не означає життя в релігійній розслабленості, лінощах і безпеці. Він не повинен ніколи думати, що можна спати і дрімати на шляху до небес, подібно до того, хто подорожує в комфортабельному вагоні»,— ці слова Джона Райла варті, щоби їх запам'ятати. 

Бути християнином — значить бути воїном Ісуса Христа. Щодня треба пильнувати, бути готовим до будь-якого удару. Ворог відчуває слабкість жертви і здійснює напад в критичний момент. За багато років чимало хто розслабилися, втратили пильність, дехто втратив навіть і совість. Злодії почали користатись безкарністю, влада стала безвідповідальною.

Джон Райл продовжує: «Це війна крайньої необхідності. Не думайте, що ви можете залишитися нейтральними і сидіти спокійно. Така лінія дій можлива у боротьбі націй, але неможлива в конфлікті, який торкається душі. Хвалена політика невтручання, „геніальна бездіяльність“, яка подобається багатьом державним діячам, політика замовчування, аби залишити речі, як вони є, — усе це ніколи не працюватиме в християнській війні. Тут у будь-якому випадку ніхто не може втекти під виправданням, що він „людина миру“. Знаходитися в мирі зі світом, плоттю і дияволом — значить бути у ворожих стосунках з Богом, і в широкому контексті веде до руйнації. Ми не маємо ніякого вибору. Ми мусимо або боротися, або програємо.

Вірянин ви чи ні, одна річ певна, ця християнська війна — тема величезного значення. Справа не в церковному уряді й церемоніалі, про що можливі суперечки, але в підсумку всі досягають небес. Необхідність змушує нас».

Отже, віра в Бога веде до перемоги. Життя в приємній розслабленості не є життя істинного християнина. Хто намагається залишитись осторонь принципових питань, уникнути необхідності зробити вибір, не докладає необхідних зусиль, неминуче програє. Компроміс далеко не завжди є добре.

Воїнами Ісуса Христа вважав себе і своїх соратників апостол Павло.

«Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові, і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш» (2 Кор. 10:3-6).

Сатана і легіони демонів ідуть у наступ за наступом. Воїнам Христа можна забути про мир. Будьмо реалістами. Духовна війна триватиме, допоки існує людство на землі. Ніякого миру з дияволом не може бути, у даному випадку компроміс рівносильний самогубству. На компроміс зі слугами диявола пішов зрадник Іуда і погано закінчив. 

Духовна зброя і засоби

«Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:11-12).

«Божа зброя», про яку писав апостол Павло, — це молитва, стійкість у вірі, благочестя, життя за правилами, принциповість, приборкання шкідливих звичок, виховання сили волі, турбота про ближнього.

На тлі останніх подій починають згадуватися настанови Христа, стають очевидними прості істини. Що треба допомагати знедоленим, піклуватися про близьких. Дорожити кожною хвилиною життя. Працювати над собою, загартовувати тіло, щоби в ньому був здоровий, міцний дух. Прості, забуті правила знов стають нормою.

«Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома» (1 Tим. 6:12).

Нам не дано знати відповіді на всі чому й навіщо, Провидіння посилає знаки й сигнали для роздумів. Перед спортивними змаганнями необхідні тренування, а тренування в духовності ще важливіші.

Хоча війна духовна, не варто нехтувати здоров'ям тіла. Ворог намагається завдати шкоди в тому місці, де помітить слабкість. Зокрема вразливими й слабкими нас роблять брак волі, страхи, лінь, шкідливі звички, ті чи інші хвороби. Фізичні вправи укріплюють силу волі, покращують мислення, сприяють здоров'ю й працездатності. В здоровому тілі — здоровий дух, а відтак здоровий мозок, здорові почуття, здорові й правильні думки, здорові звички, здорова віра, здорове життя.