Державні діячі, які керують судами, придумують закони й вважають себе вершителями людських доль, повинні знати історію, щоби не робити дурниць. Давно пора порозумнішати.
Жодна цивілізована, розумна людина не скаже, що вулична бійка — це добре. Незалежно від того, хто почав перший, обидві сторони матимуть справу з поліцією й нестимуть покарання як порушники порядку.
Війна — так само. Справедливих воєн не буває. Обидві сторони зазнають колосальної шкоди, включно з людськими втратами. Суддя, який заповідав любити ближнього, не похвалить нікого з учасників кровопролиття. Треба молитись, щоби гнів Божий за братовбивство не попалив усю землю.
Вибір завжди є, навіть перед лицем смерті. Хтось обирає шлях найменшого спротиву, пливучи за течією, а хтось слідує шляхом праведності. Не варто гнатись за мінливою славою, коли сьогодні тебе оспівують як героя, а завтра забудуть.
Святі мученики допомагають нам іти правильним шляхом, підказуючи з небес, як треба робити і як не треба. Імена героїв минулих воєн зникли з людської пам'яті, а імена святих і праведників пам'ятають і вшановують протягом багатьох століть. Їхня слава — вічна. Вони — рятівні маяки, світло яких пробивається скрізь темряву зла. Пам'ять про них є довшою, аніж історія деяких держав, які то з'являються, то зникають.
В Римській імперії християни часто відмовлялись від військової служби через сумління й навіть жорстокі покарання не могли зламати їхню віру, настільки вона була сильною.
Серед інших варто згадати Максиміліана з північноафриканського міста Тебеса, який в часи правління імператора Діоклетіана здійснив духовний подвиг мучеництва, за що його канонізовано Церквою.
Оскільки батько Максиміліана був військовий, то й він сам у віці 21 року, за тодішнім законом, мав служити. Молодий чоловік відмовився, мотивуючи це вірою в Ісуса Христа. Знаючи, що його чекає смертна кара, він продовжував наполягати, що є воїном Христа, а не когось іншого.
За відмову від військової служби Максиміліан був засуджений рішенням суду до смертної кари й страчений. Його подвиг ознаменував початок духовного пробудження людства, ставши взірцем стійкості. Ось хто справжній герой, який увійшов у вічну славу, на відміну від створених пропагандою тимчасових героїв, яких сьогодні оспівують, а завтра забудуть.
Як би ні хотіли сучасні фашисти й мілітаристи стерти ім'я святого Максиміліана з історії, щоби ніхто не знав про нього, його подвиг ніколи не буде забутий, допоки існує людство на землі. Його слава — вічна.
