Можна бути рабом гріха або рабом Божим. Це зовсім різні, протилежні речі. Неможливо служити двом господарям одночасно.

Тема свободи — чутлива для нашого народу, так склалося історично, ментально і культурно. Гарячий південний темперамент не любить обмежень, любить імпровізацію і виходити за рамки.

Що би ні писали про свободу блогери та різні експерти, набагато важливіше, що пише св. Августин і Мартін Лютер.

Зацикленість на темі свободи виникла в новітню історію під впливом радикальних соціальних ідей. Цікаве питання — наскільки цьому посприяла потужна російська пропаганда, яка обробляє свідомість українців, не один день і не один рік, а багато десятиліть.

Нещодавно блогери згадали Пейсах, вихід євреїв з Єгипту і вислови юдейських мудреців, з точки зору яких свобода має особливе історичне значення. Воно і не дивно. Що там Ісус говорив фарисеям і в чому обвинувачував їх, не прийнято згадувати, на жаль. Хоча варто було би згадати. Головний пункт обвинувачень — невір'я.

Свобода — надто неоднозначна, суперечлива, спокуслива річ, щоби про неї просторікувати направо й наліво, на кожному перехресті.

Адам і Єва не встояли перед солодкою спокусою. Вважали себе вільними, хотіли бути вище будь-яких заборон і настанов і тому згрішили, скуштувавши заборонений плід, хоча їм було сказано попередження. А що говорити про простих смертних?

Той, хто має покликання від Бога і слідує даному йому покликанню, не належить самому собі, не має часу розслаблятися на дивані. Служіння вимагає самовідданості, аж до самопожертви. У конкретних рамках визначеної сфери діяльності. Це одержимість у гарному розумінні слова.

Прикладів багато. Історії найбільшого успіху, розповіді видатних спортсменів, митців, бізнесменів, хто колись починали з нуля, зазвичай мають один лейтмотив: треба обмежувати себе й підпорядковувати себе поставленій меті, відсікати все зайве і пахати, як раб і навіть більше, пахати з радістю і задоволенням, з ранку до пізнього вечора.

Беріть, вчіться, наслідуйте, творіть добро. Але спочатку потрібно мати віру. Без віри — нікуди. Бог дає покликання, після чого людина знаходить в собі талант і починається нове, активне життя, у поєднанні з божественною волею.

Мартін Лютер, один із засновників Реформації, релігійний діяч, проповідник, теолог, шанований всіма протестантськими конфесіями, написав працю «Про рабство волі». Лютер погоджується з точкою зору св. Августина, що є тільки Божа воля.

Свобода — умовне поняття. В практичній площині вона має підпорядковуватись єдиним для всіх правилам. Якщо йдеться про бізнес — однаковим для всіх правилам гри.

Теологи припускають, якби Ісус Христос народився і жив не в Галілеї, а в Афінах періоду класичної демократії, то мав би такі ж самі права, як і інші. Ані більше, ані менше. Виступи з промовами перед зібранням були звичайною традицією, необхідним елементом суспільно-політичного життя. Будь-хто мав право звертатися до народу.

Є святі правила загальні для всіх. Така суть європейської культури. Головне правило — всі повинні бути рівними в правах і перед законами, інакше закони втрачають сенс. Крутий ти чи пересічний, олігарх чи злидар, представник так званого обраного народу чи простий селянин, твоє прізвище Єрмак чи Сидоров. Жодних виключень. Крапка.

Необхідність дотримуватися рівності обмежує свавілля. Зрозуміло, що злочинцям подібні обмеження не можуть сподобатися, їхній принцип — нехтувати правилами й законами. 

Сатана спокушає по-різному. Зокрема вседозволеністю. Навіщо напрягатись, обмежувати себе, наполегливо працювати, займатись освітою, читати книжки? Ти розумніший за інших, а це головне. Пий, гуляй, веселись, відпочивай.

Що пообіцяти електорату, якщо інші обіцянки всім набридли? Свобода — солодке слово, звучить привабливо й коштує нічого. Народ ведеться, можна посмикати за ці ниточки також. Мало хто розуміє, що воно таке і читав св. Августина або Лютера.

Шалена корупція? Кумівство? Авантюристи на державних посадах? Шахрайство? Не заважайте, не лізьте зі своїми дрібницями. У нас є важливіша справа — ми разом з народом боремося за свободу. Хоча боротьба триває десятиліттями і толку ніякого. Створити видимість бурхливої діяльності — половина справи і навіть більше. Мета — відволікти увагу від постійних зашкварів і корупції.

Чим більше розмов про свободу, тим більше виникає запитань, хто і що за цим стоїть, чи не криється за цим намагання приховати вседозволеність, бездіяльність, свавілля і злочинні наміри.