У середній школі на уроках військового вишколу ми розбирали й збирали автомат Калашнікова, бігали кроси в протигазі й штурмували умовні укріплення. Ніхто не пояснював, хто наш ворог і чому ми повинні бути готовими зустріти ворога зі зброєю в руках, ніби не існує інших способів. Базовий військовий вишкіл забрав у нас купу часу, сформувавши на подальше життя відразу до всього, пов'язаного з війною.
В школі нас вчили вбивати на війні, й жодного слова про Закон Божий, ніби його не існує. Натомість учителі нам вдовбували закони математики, фізики, хімії, знання яких для більшості, як показало життя, не мало великого практичного значення.
В СРСР, звідки ми родом, усе робилося так, ніби Божих заповідей не існує. Не вбий, не вкради — більшості не навчали цього. Окрім насаджуваного радянською державою культу війни через літературу, пресу й кінематограф, процвітало шахрайство. Крали майже всі. Героїчний радянський народ героїчно тягнув усе. Робітники фабрик і заводів — зі своїх підприємств, а селяни — з колгоспів. Не стільки злиденне життя змушувало, скільки вдавалася взнаки відсутність стримувального морального фактора.
Радянський Союз тому і розвалився, що остаточно втратив повагу й довіру з боку власного народу. Без жодного пострілу, без масових протестів.
Україна як продовження совка успадкувала його проблеми. Корупція є різновидом шахрайства. Шахрайські схеми душать економіку, руйнують державу. Можна зрозуміти, якщо злидар поцупив продукти, щоби врятуватись від голоду, але коли крадуть у гігантських масштабах, ніби змагаючись, хто накраде більше — це патологія мозку або принципова, демонстративна зневага до Закону Божого.
Скільки людині треба на життя? Накрав повні валізи грошей, накупив десятки квартир у Києві — збулася мрія ідіота. Навіщо чиновнику, хай навіть високого рангу, десятки квартир? Це патологія якась. Тимчасом пенсіонери, бюджетники найнижчої ланки, некваліфіковані робітники ледве зводять кінці з кінцями.
Земне правосуддя далеке від досконалості, не всі злочинці потрапляють за ґрати. Тому існує Закон Божий, який регулює основи людського співіснування згідно з доброю волею кожного не красти, не вбивати, не прелюбодіяти тощо.
Зовсім абсурдними виглядають спроби поставити вторинне вище первинного. Спочатку повинен бути Закон Божий, якому тисячі років, потім — Конституція, а не навпаки. Інакше все з ніг на голову.
Держава, яка вимагає від громадян дотримання обов'язків, прописаних у Конституції, повинна першою показати виконання своїх обов'язків. Інакше це не держава, а злочинний вертеп. Після очищення від корупціонерів, коли кожен посадовець буде взірцем чесності й порядності, можна висувати вимоги до простих громадян. Навіть вимагати не треба, громадяни самі охоче захищатимуть країну, де панує порядок і соціальна справедливість.
Нехай кожен почне зі самого себе, давши відповідь на запитання, що він зробив для суспільного блага. Зеленський, Єрмак, міністри, депутати, очільники департаментів, прокурори, судді, митники, податківці, керівники поліції, чиновники високого рангу — коли кожен представник влади почне зі самого себе, стане взірцем порядності, після того можна висувати вимоги іншим.
