Нестор Махно мав рацію, коли відстоював ідеї анархізму. Він передбачав, що держава стане інструментом поневолення, пограбування й знищення людей. Махно також сильно не любив офіцерів.
Я народився на світ в Радянському Союзі, коли незалежної України не існувало й близько. Якщо я комусь винен, то лише Богові, який дав мені все, що маю. То чому я повинен дякувати державі та молитись на неї?
Десять років я працював у бюджетному секторі незалежної України, отримуючи мінімальну, копійчану зарплатню, якої не вистачало навіть на якісні харчі. Тимчасом інші жили в розкоші. Які ще питання до мене? Кому й за що я повинен дякувати?
У 2000-х роках, під час праці вихователем у дитячому притулку, я бачив ганебне ставлення до малолітніх сиріт, у яких не було нічого: ані іграшок, ані книжок, ані навчальних матеріалів. Нічого. Виникало бажання задушити своїми руками ту чиновницьку гниду, яка позбавила знедолених дітей належної турботи.
Держава, яка плює на бідних та знедолених, — це збіговисько аморальних істот. Якою скотиною треба бути, щоби обкрадати навіть дітей-сиріт. Можна було передбачити, що рано чи пізно це вийде боком. Неважливо, війна, революція або соціальна катастрофа, головне, що суспільство відчує біль. Тому що Бог є Суддя, який усе бачить.
Держава забрала у мене найкращі молоді роки. То чому я повинен їй дякувати, молитись на неї та ще й захищати, жертвуючи здоров'ям або життям?
На дворі XXI століття. Дехто напевно забув, тому варто нагадати: кріпацтво давно скасовано. Ніхто нікому нічого не винен. Віряни винні лише Богові й перед Богом звітують за свої діяння, а більше ні перед ким. Ані ті, хто в погонах, ані хто на супердорогих авто, можуть не сподіватись.
Свободу совісті ніхто не скасовував. Бути рабом Божим зовсім не те саме, що бути рабом кого завгодно. Я вдячний Богові, який дав мені все. При чому тут держава?
Держава намагається зайняти найсвятіше місце в душі кожного шляхом промивки мізків, натяками, інсинуаціями, міфами та побрехеньками. ЗМІ постійно співають, яка у нас класна країна та співочий, волелюбний, працелюбний народ. Але реальність інша.
Не народи, а Бог вершить історію. Ми бачимо славу Божу, славу Творця, який дбає про створений світ, у якому життя праведників є цінність.
Настають реальні зміни. Несправедливий світ здавався незмінним. І ось воно. Кожен новий день приносить сигнали, знаки, знамення. Коли наближається Суд Божий, починаються реальні зміни. Не в потойбічному світі, а в тутешньому. Слава Творцю! Радіймо.
