Для справжнього спортсмена головне не змагання, а час, присвячений тренуванням, які вирішують усе. Найскладніша боротьба — із самим собою. Хто переміг себе, зможе перемагати інших. Це аксіома.
Як і в спортивних змаганнях, результати битв вирішуються задовго до їхнього початку. Знаючи стан речей і хід історичних подій, можна передбачити, чим закінчиться будь-яка війна. Для цього не обов'язково бути пророком. Перемога або поразка є наслідком.
Доленосні рішення, прийняті в тиші високих кабінетів або на які не вистачило владної сили волі, впливають на долю країни більше, аніж битви на полі бою. Друге слідує за першим, а не навпаки.
Хтось волає про те, що десь на фронті вирішується майбутнє. Заспокойтесь. Усе давно вирішено, включно з політикою, яка проводилась останні 30 років. Нинішні події є наслідком.
Населення корумпованих країн змушене відчувати біль. Якщо подивитись на тих, хто нами правлять, нічого доброго це не передвіщає. Який народ, така й влада.
Візьмемо Ізраїль як приклад, на який заведено посилатись. За часів царя Давида кордони ізраїльської держави простягалися до Євфрату. Це стосується питання про роль особистості в історії.
Історичні книги Старого Заповіту розповідають про життя Давида, наповнене драматичними подіями. Про його внутрішнє життя, погляди, пристрасті, біль, страждання ми дізнаємось з його молитов.
Треба бути генієм, щоби встигати правити країною і писати духовні твори, які геніальні без жодних заперечень. Цар Давид — чемпіон духовної боротьби, автор псалмів, які лягли в основу Біблії. Незважаючи на те, що він мав свої гріхи, Давид став взірцем для майбутніх поколінь.
То були часи, коли вороги боялися й поважали Ізраїль, кордони якого простягались від Ніла до Євфрату.
Після правління Давида і його сина Соломона, почався занепад як в духовному плані, так і в політичному. Розквітло ідолопоклонство, за яким настав розбрат, внутрішній розкол. Врешті-решт ізраїльська земля була завойована й окупована іноземцями.
Нині єврейські націоналістичні кола леліють ідею Великого Ізраїлю, зображенням якого хизуються на шевронах, значках та іншій атрибутиці. Це означало б анексію територій сусідніх держав, окупацію, всупереч міжнародним законам. Для когось це — жах, а для когось — заповітна мрія.
Ізраїльська влада офіційно заявляє, що планує повністю окупувати Сектор Гази. Подейкують, це буде тільки початок, на черзі — Ліван, а потім Йорданія.
Наскільки реалістичні амбіції відтворення Великого Ізраїлю, залежить від того, хто очолюватиме владу. Кажуть, історія має властивість повторюватись. Якщо буде постать такого ж духовного рівня, як цар Давид, тоді все можливо. Інакше це може обернутись історичною катастрофою.
