Здається, світ летить у прірву. Тривожні звістки, знаки, знамення, сигнали надходять щодня з різних кінців світу і можуть свідчити про те, що наближається Суд Божий. Що буде з усіма нами? Як жити, куди бігти, як врятуватися?
Життя, яке нещодавно здавалося спокійним і щасливим, сьогодні для багатьох наповнене горем в результаті воєнних дій. Це втрати близьких, житла, яке зруйноване, майна, роботи, необхідність залишити рідний край.
Війни, революції, бунти, природні катаклізми трапляються з певною періодичністю. Здавна велися пошуки способів вижити у складному світі, тому виникла така філософська наука, як етика.
Замість багатьох томів філософських міркувань, на які в нас навряд чи вистачить часу, корисно мати перед собою кілька правил для дотримання. На основі Євангелія, маючи самого Сина Божого як приклад та взірець для наслідування, можна сформулювати кілька базових принципів.
1. Молитва й покаяння. Вони особливо актуальні зараз. Молитва потрібна як свідоме визнання Творця всесвіту. Покаяння сприяє об'єктивному погляду на нас самих. На землі немає безгрішних. Перш ніж звинувачувати когось, потрібно знати свої власні провини. Кожному є над чим працювати, що виправляти.
2. Віра. Не зраджуй своїм принципам і роби те, що потрібно, пам'ятаючи, хто ти, де ти, яке твоє покликання на землі. Будь послідовним і сконцентрованим. Розстав пріоритети й твердо дотримуйся визначених пріоритетів, попри будь-що. Бережи час, не відволікаючи увагу на другорядне, пам'ятаючи, що земне життя не нескінченне. Не варто гаяти час даного тобі Богом життя на бозна-що.
3. Пробачати ворогам. Це фундаментальний принцип християнської етики. Причинені нам кривди — ніщо, не варті уваги, порівняно з глибинною драмою Ісуса Христа. Переслідуваний, опльований, осміяний, побитий, розіп'ятий на хресті, Син Божий молився Отцю за своїх кривдників.
Ісус зносив усе від ворогів і молився за них. Так само мусимо робити й ми. Не варто відповідати злом на зло, яке, немов інфекційна хвороба, здатне передаватися, розповсюджуватися й охоплювати більшу й більшу кількість людей. Нікому не сподобається жити в атмосфері ненависті, яка веде у Пекло.
4. Життя є боротьба. Головна боротьба — ідейна, від її результату багато чого залежить у матеріальному світі. Щоби перемогти, треба знати своїх опонентів, хто вони, які мають погляди. Боротьба йде за свідомість народу, треба розвінчувати сучасних фарисеїв, демагогів, псевдопророків, шарлатанів та інших слуг Антихриста.
5. Терпіння і скромність. Не сперечайся з тими, з ким не варто сперечатися, коли не до дискусій. Чому Ісус нічого не сказав царю Іроду? Чому не наставив Понтія Пілата на шлях Істини? Чому мовчки дозволив себе розіп'ясти?
Деякі носії хибних поглядів відкриті для Слова, а інші повністю закриті, із закостенілими мізками й душами настільки закоренілими в гріху, що не підлягають виправленню. Звісно, всемогутній Господь може все, і чудеса бувають, але Бог не тягне нікого насильно, а допомагає, наставляє, пробачає гріхи тим, хто вірить, добровільно визнає себе грішним і щиро прагне прощення.
6. Визнання влади. Ісус виступав не проти влади, а проти фарисеїв, які формували ідеологію і традиції. Статус наділеної повноваженнями особи заслуговує на певну долю поваги, хто б ця особа ні була, які б гріхи за нею не водилися.
Віддавати належне цезарю — це не лише про сплату податків, а й визнання земного правителя. Відомо, що в тому ж Римі ніколи не було влади без тих чи інших зловживань. Так само в сучасному світі. Скрізь і всюди є негаразди, різнитися можуть лише масштаби.
