Приємно, що є здібні, грамотні, компетентні люди. Я сам чув. Іноді виступають по радіо, пишуть статті. Мене охоплює радість і гордість. Ще не вмерла Ненька, хоча здоров'я у неї далеко не те. Шкода, що державі вони не потрібні. Десь вони є, але не при владі, треба бути реалістами та визнати, що їх мало, одиниці.
Важко не помітити, що останнім часом поменшало славунів, які постили «Слава Україні!» скрізь і всюди, де тільки можливо, включаючи Ютуб і новинні сайти з коментарями. Здається, вони зникли зовсім. Як так? Невже збанкрутіла патріотична ботоферма?
Можливо, генії серед нас є, але загальна картина інша. За підрахованим ООН індексом людського розвитку Україна пасе задніх. Гірше Туркменістану. Навіть гірше клятої країни-агресора. Якщо трактувати цифри звичайною мовою, маємо націю не геніїв, а тупих, позбавлених критичного мислення. Слухаючи ледь не щодня «Суспільне Радіо», я переконуюсь, що так і є.
Давно зрозуміло, що значних культурних, цивілізаційних проривів нам не варто очікувати. Усі так звані прогресивні зміни — копіювання західного досвіду, яке рано чи пізно вийде боком.
Згадуються анекдоти про тупих хохлів. Невже правда? Сумнівно, що ті анекдоти могло свого часу придумати КДБ, щоби заплямувати мудрий нарід. Надто інтелектуально для КДБ. Тому що й придумувати не треба. Ми й самі знаємо. Гірка правда декому особливо боляче ріже очі, тому всіляко обурює.
Зате, як красиво усе починалося. Скільки було надій, гасел, обіцянок. Отримавши владу, колишні компартійці з ентузіазмом прийнялися займатися державотворенням. Цей процес триває понад тридцять років. Як в анекдоті, коли Мойшу запитали, чи любить він дітей, Мойша відповів: взагалі-то ні, але сам процес...
Дурні поганяють дурнями. Це система. Щоби система працювала гладко та ефективно, існує пропаганда, завдяки якій дурні стають, ні, не розумнішими, а більш слухняними.
Увімкнено масову промивку мізків про захист свободи та демократії, хоча Democracy Index свідчить про інше, що в Україні ніяка не демократія, а гібридний режим, щось схоже на авторитаризм. Ми ж знаємо, що все куплено. Продаються місця в партійних списках, результати тих чи інших голосувань та посади. Це більше схоже на узурпацію влади, аніж демократію.
Водночас Україна — одна з найгірших країн за рівнем економічної свободи. Очевидна розбіжність між реальністю та слоганами.
Ви хотіли служити в українській армії, побудованій за стандартами НАТО? Забудьте. Тих стандартів у ЗСУ як не було, так немає і близько. Навіть елементарних. Доказ: безглузді втрати на фронті, а нещодавно знищення одразу двох пускових установок Patriot, ціна кожної з яких 10 млн баксів. Пентагон у глибокому шоку.
Хоча молоді командири не бачили СРСР, зате вчилися за радянськими, а не натівськими підручниками і прагнуть застосовувати отримані знання на практиці. Отже, совок жив, живе й буде жити. Мобілізованим треба готуватися до найгіршого.
Варто очікувати, що допомога Україні з боку Заходу буде обмеженою, що на тлі натяків на наш «свій особливий шлях» відбудеться охолодження стосунків із західними партнерами, довіру яких українцям ще треба завоювати, щоби мати право називатися повноцінними союзниками.
Допомога є результатом того, що погано знають про Україну. Чим більше придивлятимуться, тим більшим буде розчарування. Як багатьом українцям самим прийшлося розчаруватися, махнути на все рукою та пошабашити за кордон.
Зеленський вкотре заявив, що в Україні немає корупції. Він виглядає не настільки дурним, щоби не знати правди, тому доводиться зробити висновок: він бреше свідомо, без сорому й на весь світ. Кого цей клоун знову тримає за дурнів?
Чим прискіпливіше американці придивляються, тим більше у них запитань і роздумів. Зеленський і його «менеджери» намагаються переконати світ, що український народ є незламним носієм героїчного духу. В США сміються: що б ви робили без нашої допомоги? без нас ви — ніхто.
