Одна з ключових подій в історії. 1795 року Річ Посполита припинила існування як незалежна держава і суб'єкт міжнародних відносин. Більш детальна інформація даної історичної події є у Вікіпедії, вона значуща, цікава і повчальна, раджу будь-кому ознайомитись.
Хто і чому постійно зазіхав на землі Речі Посполитої, інше питання. Голове – причини, чому країна виявилася неспроможною захиститися. Навіть відкупитися частиною території полякам не вдалося, і вони втратили державність.
Цьому передувала довготривала складна внутрішня ситуація, внаслідок чого країна виявилась неспроможною протистояти загарбницьким намірам сусідніх країн-імперій. Спільні кордони з агресивним сусідом є виклик, який накладає особливі вимоги до безпеки й ефективности держави. Коли таких сусідів декілька, виклики збільшуються.
Впливові польські магнати аж ніяк не збиралися поступатися власними інтересами заради реформ, зміцнення країни і протистояли центральній владі. Стагнація охопила різні сфери життя. Іншими словами – повний глухий кут.
Як показав подальший хід історії, після 1795 надії на початок широкомасштабної національно-визвольної боротьби за незалежність не виправдалися. В цілому можна сказати, польський народ змирився з неминучим, яке не стало надто великою національною трагедією. За виключенням повстання на чолі з військовим інженером Костюшком, яке було приречено на поразку. Знамениті магнати, хвалена еліта зникли з політичної арени.
Напрошується порівняння. Коли господар не може навести лад в своєму городі, ним рано чи пізно зацікавляться інші і можуть запитати, навіщо тобі, друже, великий город, з яким важко впоратися. Бур'яни скрізь, виглядає так, ніби господаря нема. Навіщо тобі земля? Не вмієш, не берись, дай іншим. Нам земля нужніше. Давай ми поділимо її між собою і будемо хазяйнувати замість тебе.
Хтозна, якби не демонтаж держави в 1795 і перезавантаження після більше ніж столітньої паузи в 1918 на інших засадах, як демократичної країни, у якій всі люди рівні, чи стала би Польща квітучою країною, яка є зараз. Завдяки перезавантаженню Польща і стала успішною, в іншому випадку її чекала би поступова і повільна еволюція зі швидкістю змін як у нас. Важливу роль зіграла і постать видатного діяча, справжнього лідера Пілсудського.
Польща географічно й культурно близька до України, хоча треба визнати, за рівнем економічного розвитку Україна відстає від Польші на кілька десятиліть.
Українські олігархи нагадують польських магнатів того часу тим, що всіляко чинять опір реформам, захищаючи власні інтереси. Перехід від радянської економіки на ринкову після розпаду СРСР повинен був дати збільшення ВВП в кілька разів, як у Польщі, але у нас це зростання вкрали ті, хто стали хазяїнами країни. Стагнація триває багато років, рівень економіки – найнижчий, а рівень корупції – найвищий в Європі. Необхідні реформи ніяк не зрушать з місця, хоча повинні були розпочатися і закінчитися років двадцять-тридцять тому.
Прошарок особливо впливових осіб, так званих олігархів, є дестабілізуючий фактор, що підриває основи держави, робить її слабкою, вразливою на тлі сучасних викликів. Чим далі, тим більш актуальним постає питання про перезавантаження держави з метою очищення від паразитів.
В природі хижак зазвичай не нападає на здорового і сильного, а першочерговою жертвою стають хворі й слабкі. Природні закони, встановлені Творцем всесвіту, діють чітко і беззапречно, і з цим нічого не поробиш. Якщо хвора країна не видужає, її знищать і проглотять інші, і це буде закономірний результат.
