Ніколи не треба втрачати віру у Творця всесвіту. Бог сотворив усе, що існує, й нас самих. Це основоположний, беззаперечний тезис віри.
Ісус порівнював Бога із садівником, який доглядає плодові дерева, видаляє зайві гілки, щоби дерева краще родили. Творча сила сильніша за руйнівну й завжди переважає. Коли руйнується щось, то лише для того, щоби звільнити місце новому.
Кожен день приносить нові знаки й знамення. Ми є свідками того, як руйнується старий світ. На наших очах відбуваються великі події, зокрема на Близькому Сході. Творець вершить історію. Можна очікувати ще більш грандіозних подій, аніж які відбуваються зараз.
На руїнах старого постане нове. Після остаточного кінця грішного земного світу, буде інший світ. Ще кращий, красивіший.
Традиційна система цінностей показала себе неефективною через її поверховість. В школах дітям розказують про гуманізм, але не вчать, як творити добро, жодного слова про Бога, немає пошани до Творця.
Очевидно, філософія антропоцентризму привела людство в тупик. Людина, яка безпідставно возомнила себе святою і божественною, це диявол. Вважати людину центром всесвіту — божевілля.
Принципи гуманізму не працюють, не здатні нікого захистити або допомогти здобути рівноправ'я та справедливість. Вони — локшина, яку вішають на вуха, а коли починаються серйозні події, стає очевидною ілюзорність загальноприйнятих понять і їх відкидають як непотрібний мотлох.
Наприклад, конфлікт на Близькому Сході. Різні учасники конфлікту апелюють до гуманізму, часто грають на емоціях аудиторії. Використовуються месиджі націлені на те, щоби викликати потрібні почуття й вимкнути розум.
Події на Близькому Сході є знаковими. Відбувається руйнація старого світу. Поверхова система цінностей не працює. Заклики до гуманізму не дають результату. Потрібна переоцінка взаємин людей з Богом й більш фундаментальна основа, щоби творити добро.
Якби більше шанували Творця, не було б конфлікту. Якби апелювали не до людства, а до божественної Мудрості, про яку йдеться в Писанні, мали б розум й жили в мирі. Не захотіли.
Ми нічим не кращі за тих палестинців і євреїв. Наша доля не краща за їхню. Україна все це проходила. Українці також гинуть, українські міста лежать в руїнах.
Релігійні обряди замість щирої віри в Бога. Життя по поняттях замість творчості. Замість служіння Богові — тваринне існування, складовими якого є боротьба за самок, розмноження, захист потомства, території, жорстка конкуренція за ресурси, знищення слабих сильними.
З дитинства ми зв'язані умовностями. Сім'я, школа, інститут, служба, робота, армія, держава. Людина не належить собі. З часом тануть високі мрії, амбіції, плани, які були в юності. Отак, день за днем, рок за роком диявол не просто вбиває, а зжирає людські життя.
Хтось мріяв бути оперним співаком і співати в театрі Ла Скала, інший хотів знімати фільми-шедеври, третій — стати великим футболістом. А в результаті життя — на смітник.
Людство вигадує собі проблеми, рятуючись від нудьги. Жодних проблем насправді не існує, вони лише в головах. Порочне замкнене коло ми створюємо самі. Ми живемо в уявному світі, який складається з вигаданих проблем, і не помічаємо, як повз проходить справжнє життя.
Смерть не найгірше, що може статися, бо з християнства ми знаємо, що за смертю буде воскресіння. Найгірше — бути рабом зла, коли все життя викинуте на смітник.
