Відомо, що коли Бог карає когось, то позбавляє розуму. Грішники забувають про покаяння, впадають у суб'єктивізм, починають вважати себе пупом землі, вірити, що буцімто навколо них обертається земна куля.
Дві світових війни, Голодомор, комуністична диктатура, Чорнобильська катастрофа, нинішня війна. За що? Україна — найпроблемніше, найболючіше місце на мапі світу. Рана, яка ніколи не загоюється. Але хто винен? За що? Хіба це не відплата за все «добре», що народ сотворив? Хоча б за «вірність» Богові, який ставить свої вимоги.
Незважаючи на всі біди, продовжувати наполягати на своїй правоті — божевілля. Хіба нам мало двох світових воєн, Голодомору, комуністичної диктатури, Чорнобиля? Але виявляється, декому мало і вони продовжують вважати себе правими, не роблячи для себе висновки.
Навіть пишаються минулим, тимчасом як історія цієї країни є історією хвороби, руйнівної та заразної. Чи може хворий пишатися своєю хворобою? Треба не святкувати, а лікуватись, щоби не заразити інших і не розповсюджувати заразу.
В Біблії написано, ніби вирок з небес: жодного миру для безбожників. Нехай навіть не мріють про мир і спокій, допоки не виправляться й не встануть на шлях добра.
Наскільки ми любимо Бога? Чи розуміємо значення глибинної драми Божого Сина, який зійшов з небес? На чий ми стороні, ворогів Христа чи справжньої Любові?
Вбивство людини є злочин. Вбивство Ісуса — не просто злочин, а найганебніший злочин, боговбивство. Як нечестивці насмілились доторкнутися до Сина Божого? Чи усвідомлювали вони, над ким влаштували судилище й знущались? На кого вони підняли руку? Кого осміювали, катували й врешті-решт розіп'яли на хресті?
Але зовсім не даремною була Жертва. Боговбивці отримали своє. Їхні нащадки й послідовники приречені протягом століть пожинати наслідки.
Негідники повинні відчувати на собі наслідки своїх діянь і знати, що ніщо й ніколи не буде забуте. Настане час, коли пригадається все.
Син Божий прийняв мученицьку смерть, а потім воскрес для того, щоби настав Божий Суд разом з відплатою, щоби врятувати одних та відправити на пекельні муки інших. Пам'ятаймо. Цінуймо.
«Любіть ворогів ваших». Усі наші проблеми, поневіряння — ніщо, суєта суєт, не мають значення, порівняно з євангельською історією. Ось де глибинна драма. Наші вороги — немовлята, порівняно з ворогами Христа, які є слугами диявола, здатними спокушати за допомогою слів та вбивати не лише тіло, а й душу.
Жодна зброя не захистить, не допоможе, окрім духовної, яка ніколи не іржавіє та ніколи не повинна бути без діла. Бо земні війни починаються і закінчуються, а духовна війна — вічна, допоки існує грішний земний світ.
Кожен християнин є воїном Христа. Лінія фронту між добром і злом пролягає всередині нас. Ця війна священна.
