Коли вас осипають компліментами, не вірте солодким словам. Диявол спокушає в такий спосіб. Класна країна, класний народ, класні ми, класний президент, класне усе. Повна брехня.
Здається, ніде немає стільки славунів, скільки в Україні. Чим гірше життя, тим більше співають осанну дияволу, щоби приховати непоказну дійсність у вигляді корупції, злиднів, беззаконня, свавілля, аморальності.
В мої молоді студентські роки палкі й веселі українські дівчата говорили, який я класний хлопець. Деякі лізли з обіймами, доводилося проганяти їх ледь не палицею, щоби не діставали. Вони були родом з того краю, де зараз палає війна, все зруйновано. Випадковий збіг?
Дівчата легко впадали в сміх. Панувала атмосфера нестримної, божевільної веселості. Утворювалися веселі компанії, крутилися романи, після яких народжувалися діти, а хтось робив аборт.
Гуртожиток, де ми мешкали, кишів повіями й наркоманами. Сексуальні послуги українських повій мали попит серед іноземних студентів з арабських і африканських країн, а також серед вихідців з Кавказу.
Розбещені люди розбещують один одного, поки не переповниться чаша терпіння Божого і їх не покарає Господь. Вони не підозрювали, що граються з вогнем, і догралися.
Мені пощастило вистояти перед спокусами, які були навкруги. Іншим пощастило менше. Молоді хлопці лежать в могилах через алкоголь, наркотики або просто тому, що набридло жити, бо їм здавалося, що вони пізнали всі можливі насолоди.
Я теж заплатив свою ціну. Який же я класний? Чого я хотів досягнути в житті, я не досяг. Чимало мрій не збулося. Грошей не заробив, маєтків не нажив, кар'єри не побудував. По суті, опинився біля розбитого корита.
Як і багато інших, я вірив в теорію про людину в центрі всесвіту. Я вважав свою персону важливою, що мені світить велике майбутнє, що навколо мене обертається світ. Я не підозрював, наскільки крихким є навколишній світ, створений руками людей.
Я не насаджую якоїсь релігії, а пишу тексти для розвитку мислення. Поки ми живемо, ми розвиваємось. Для кожного повинен настати момент істини, щоби почались зрушення у свідомості.
На якомусь життєвому етапі треба опинитись біля розбитого корита, щоби усвідомити необхідність змін, почати критично оцінювати себе, замість дурної похвальби.
Усе, що відбувається з нами, невипадково. Людина — як рослина, якій призначено Богом рости, тягнучись до світла. Бог є Світло для нас, яке сяє в кінці тунелю.
Випадковостей не буває. Усе, що відбувається, не просто зв'язано в єдине ціле, а й навіть сплановано заздалегідь.
