Я не люблю урочистих зібрань, тому що звик до їхньої пустодзвінної офіціозності. Мені нецікаво, тому оминаю. Я нікому нічого не винен, у тому числі не зобов'язаний брати участь у якихось офіційних заходах. 

У супермаркеті «пощастило» несподівано потрапити на ранкову хвилину мовчання на честь загиблих. Стояв у черзі біля каси, поруч зібрався натовп пенсіонерів за дешевим соціальним хлібом. Раптом усі застигли нерухомо, як у дитячій казці про зачароване місто. Жодного руху й звуку. Потім до мене дійшло. Раніше я чув, як в назначений час по радіо оголошували цей ритуал, але не приділяв уваги.

Чого-чого, а на культ померлих я не підписувався. Я не вважаю, що загиблі чогось від нас потребують, їх не повернути, вони прожили своє життя, а нам залишається прожити своє, дбаючи про живих, які дійсно того потребують.

По закінченню хвилини мовчання якась алкоголічна тітка вигукнула хриплим, прокуреним голосом: «Слава Україні!» Черга заворушилася знов, запрацювали касири.

Цікаво, а якщо комусь негайно треба в туалет або на поїзд, а тут — хвилина мовчання й зупиняється все. Якщо лікарі робитимуть так само, припиняючи операції? А пожежники під час пожежі? Якщо під час хвилини мовчання пілот літака при заході на посадку перестане реагувати на команди диспетчера? Військові на фронті й у ППО теж щодня виконують цей ритуал?

Замість ханжества у вигляді шанування мертвих, чиє життя закінчилось і яким ніяк не допомогти, треба шанувати живих і дбати про них. Набагато легше нарватись на прояви хамства, грубості, аніж пошани. Черствому й лицемірному суспільству не потрібен злидар або інвалід, і його не шануватимуть, хіба що після смерті. Зліплять з нього героя або мученика й розповідатимуть бозна-що.

За всю історію у війнах загинуло стільки людей, що ніколи не вистачить часу вшанувати всіх. Нам прийшлося б застигнути у нерухомому мовчанні назавжди. Треба робити так, щоби війни не розпочинались, а не влаштовувати потім трагікомічний фарс.

У Біблії написано: «Нехай трупи хоронять своїх мертвяків». Як же це влучно говорить про сучасну дійсність з її культом смерті й любов'ю до мертвих, замість живих.