Я шукаю в усьому позитив. Усе на краще. Бог знає, що робить, і не збирається жартувати.
Нікому не сподобається, коли над ним намагаються глузувати. Хочеться посміятися — сходи в театр. Свобода слова не є правом нести що завгодно. Як і свободу взагалі не треба плутати зі вседозволеністю.
Треба пам'ятати, як юдеї висміювали Ісуса Христа і чим це для них закінчилося. Розлючений натовп скандував «Розіпни його!» Після того багатьом стало не до сміху. Кривдники Сина Божого отримали воздаяння, було зруйновано святе для них місто Єрусалим, і величезні стіни не врятували нікого.
Зараз часи, коли багатьом нашим співгромадянам сильно не до сміху. Воістину, є над чим замислитись. Є привід почати серйозніше дивитись на речі й робити висновки.
Президент нашої країни — колишній професійний комік, хоча я ніколи не був його фанатом, мені його гумор завжди здавався пласким і вульгарним. Я не дивився повністю жодного з його виступів і не жалкую з цього приводу.
Епоха жартів для України закінчилася, і можна вважати це позитивним моментом, попри всі негаразди, як от злидні, війна, розруха.
Я дуже люблю гумор, особливо італійський і англійський у фільмах, п'єсах. Український гумор виглядає дещо вульгарним. Я люблю гумор на сцені театру й на сторінках книжок, а не на вулиці або під час ділової розмови.
Кажуть, життя без гумору неможливе. Як і без мистецтва взагалі життя неможливе. Це не значить, що кожен повинен пхати свої недолугі жарти скрізь і всюди, попри бажання інших.
Дратує, коли ти по-діловому звертаєшся до людини, а вона відповідає каламбуром або загадкою, замість конкретної, прямої відповіді. І розумій, як хочеш. Або коли посеред серйозної розмови співбесідник неочікувано впадає у веселий настрій.
Можна зрозуміти, декому нудно від сірої буденності, хочеться гострих переживань, розваг, яскравих пригод. Не варто ставити експерименти на інших. Експериментуйте у себе вдома й тільки над собою. Або відвідайте театр.
Позитивний момент сучасності — недоречних жартів стало менше. Ми починаємо серйозніше дивитись на світ, дехто вже замислюється, ставить запитання й шукає відповіді. Мислити — це добре. Стриманість, виваженість, адекватне світосприйняття набагато краще дурнуватої веселості.
Чим менше дебільних приколів, тим краще. Наш народ поступово змінюється на краще, бо саме життя виховує. Звісно, подекуди воно ще залишається. Повністю вилікувати цю суспільну хворобу навряд чи можливо, але позитивні зрушення є.
