Не від великого розуму німці проголосували у 1933 році за Гітлера.

Не від великого розуму радянський народ підтримував комуністичних вождів Леніна й Сталіна.

Не від великого розуму українці голосують на кожних виборах за сумнівних осіб, даючи дозвіл шахраям обіймати владні посади.

Так зване народовладдя — чистий популізм. Ніби людям немає чим зайнятися, окрім політики й нескінченного з'ясовування стосунків з владою. Скільки на світі достойних занять: спорт, музика, живопис.

Чому звичайна людина повинна витрачати свій особистий час на перечитування новин із парламенту й обговорення недолугих законопроєктів?

Демократія виштовхує на поверхню далеко не найкращих представників людського роду, які ліктями, кулаками, хамством, безпринципністю й хитрістю прокладають собі шлях наверх, щоб потім красти, забезпечуючи собі розкішне життя.

Поки розумний думає, дурень розмножується. Зрозуміло, кого буде більшість. Мудрих мало, і їх не хочуть слухати.

Український фольклор багатий на прислів'я про дурість, які спонукають кожного замислитися і які передають розмаїття її проявів, як-от безбашенність, беззаконня, невігластво, наївність, марномовство, марнославство, безладність.

Дурні шукають проблеми, а розумні — можливості для самореалізації, для любові, для щастя. Є прислів'я: краще з розумним втратити, аніж з дурнем знайти.

Дурні шукають, на кого звалити провину за свої невдачі. Розумні беруть відповідальність на себе й постійно розвиваються, навчаючись і підвищуючи свій інтелектуальний рівень.

Дурні ніколи не визнають своєї інтелектуальної обмеженості, вважають себе розумнішими за всіх, насміхаються над вірою в Бога, демонструючи своє невігластво.

Варто відкрити й почитати розумні книжки: Біблію або праці Платона, Аристотеля, Спінози, Декарта, Гегеля, Канта, бо вони вірили в існування надприродної сили. Атеїсти без вищої освіти вважають себе розумнішими за біблійних святих та найвидатніших філософів в історії.

Оскільки мудрих і достойних мало, а більшість не обдарована великим інтелектом, людство навчилося обмежувати демократію, щоб тримати авантюристів подалі від влади.

Чимало європейських країн є конституційними монархіями, а Ватикан вважається теократичною абсолютною монархією. США мають республіканський устрій, витоки якого походять зі стародавнього Рима і який помилково плутають з демократією.

Ще Платон і Аристотель критикували демократію й протиставляли їй аристократію як владу найкращих представників суспільства і тому найефективнішу форму правління (від aristos — найкращий, найдостойніший, найвидатніший).

Стародавній світ, коли жили біблійні пророки, притягує й цікавить сучасних людей через те, що відсоток мудрих людей тоді був більшим, аніж зараз. У ті часи Ізраїль не мав демократії, а тільки деякі її елементи, наприклад, пророк міг висловити правителю, що про нього думає.

«Сказав дурень: „Немає Бога“, — написано в Біблії.

„Можна вірити в Творця, але тільки якщо немає чим думати“, — висловився один сучасний „мислитель“ під час обговорення політичних тем. Ось такі типи вважають, що вони і є народ. Страшно уявити, який хаос настане, якщо вони стануть владою.