Добро, красота, гармонія прекрасного, порядок, справедливість, — усе поєднано і походить від Бога. Якщо відсутнє одне, немає іншого. Це як важлива деталь у механізмі.

Творець сотворив світ прекрасним і досконалим. Треба вчитися розуміти й цінувати Красоту.

Уміння творити добро походить від Бога. В Писанні сказано: по ділах судитиме Суддя кожного. По ділах видно, хто на що здатен. В народі говорять про наділених даром Божим творити добро, причому якісно, красиво: професіонал від Бога, золоті руки. Це є найвищою похвалою.

Красиві мелодії, живопис, краєвиди, талановиті особистості й багато іншого створюють сенс життя, наповнюють життя змістом. Треба не цуратися того, що красиво, а цінувати.

Ті, хто не цінують Красоту, прямують у протилежний бік. Це шлях у Пекло. Не цінують красоту природи, тому завалюють її сміттям, безглуздо знищують диких тварин і рослин, руйнують природні ландшафти. Не уявляють собі красоти в правильних, справедливих законах і в їхньому дотриманні, тому скрізь беззаконня і безлад.

Хами не цінують красоту добрих взаємин, а покидьки — красоту достойних вчинків. Грубі селюки байдужі до красоти мистецтва.

Щоби творити справжню красоту, треба мати в собі дар Божий. Творчі вміння можна і потрібно розвивати.

Ось життєвий приклад. Дівчина не обділена гарною зовнішністю. Струнка фігура, енергійність, відкритість, почуття гумору. Кавалери вишикуються в чергу. Коли під час вечірки в компанії друзів красуня заспіває під гітару, її голос звучить настільки потворно, ніби завивання вовчиці, що ореол романтики раптом зникає.

Красота має не тільки зовнішній вимір, а й внутрішній.

На Ютубі є численні відео того, як християни тієї чи іншої конфесії виконують гімни. Точніше, намагаються виконувати. Часто лунає по-дилетантськи, далеко від професійного рівня. Це свідчить, наскільки багато вірянам треба працювати над собою.

Усе сказане стосується і висловлення думок. Наше мислення підпорядковується тим же самим вселенським законам гармонії, як і все інше. Об'єктивність і самокритичність є фундаментом особистого розвитку. Час від часу просвітлення, типу «знову я щось не те сказала», сприяє розвитку мислення.

Легко впасти, важче піднятися. Тим більше нелегкий шлях на небеса, зате приносить благодатні плоди. Як написано в Писанні, Царство Небесне зусиллями береться.

На наших очах реальність не є статичною, а розвивається. Перевірено багатовіковим історичним досвідом: творчий розвиток є шляхом вперед, стагнація і занепад ведуть у Пекло.

Боляче дивитися на юне покоління, знаючи, що їм прийдеться пройти зашкарублу систему, успадковану від совка. Такі важливі для творчої самореалізації предмети, потрібні для створення красоти, як музика, малювання, риторика з поетикою, вважаються другорядними.

Замість виховання духовності, розвитку творчих здібностей і почуття прекрасного, дітей примушують вивчати наукові дисципліни й запам'ятовувати тонни інформації, яка не знадобиться в житті.

Якби освіта була адекватною потребам часу і духовного розвитку, ми жили б у зовсім іншій країні. Це беззаперечно, як двічі два чотири. Який народ, така і країна.

Шкільну освіту важко назвати освітою. Навчання відірване від практичного життя і тому нецікаве. Єдине, чому добре вчить школа, гаяти час. Втрачені даремно роки ніколи не повернеш.

Спитати будь-якого випускника не про те, що він знає, а що вміє робити, буде жалюгідна відповідь. Він мало що знає, а вміє ще менше. В кращому випадку може рахувати логарифми або назвати важливі історичні дати, але не зможе ані намалювати портрета, ані відтворити мелодію, точно потрапляючи в ноти, ані гарно заспівати.

Не слід очікувати, що люди, в яких не розвинуто почуття прекрасного, любові до мистецтва, будуть цінувати красоту навколишнього світу або робити красиві вчинки. Скоріше, навпаки.

Невміння творчо переосмислювати й відображати реальність означає низький рівень інтелекту. Погана освіта, зорієнтована на запам'ятовування фактів, а не духовний розвиток, продукує невдах, здатних бути лише маріонетками зла. Вони чекають, що прийде хтось і розв'яже проблеми, але з часом проблеми тільки збільшуються.