Колись ми дивувались, як так сталося, що РФ опинилася під владою диктатури, але тепер змушені спостерігати згортання прав і свобод у себе самих. Людей хапають на вулицях для примусової мобілізації, влада приборкала ЗМІ й продовжує знущатися з народу.

Коли патріотичні блогери вкотре розказуватимуть вам про злидні у РФ і як там все погано, згадайте рівень життя в Україні й скільки людей перебувають за межею бідності. За останніми даними Світового Банку 29% українців відповідають критеріям бідності. З 32 мільйонів населення підконтрольної території — 9 мільйонів осіб. Інститут демографії й соцдосліджень наводить інші дані: дві третини населення опинились за межею бідності.

На тлі війни всі забули про долю українських заробітчан у РФ. Їх сотні тисяч, за деякими даними може бути до 2 мільйонів. Що з ними буде, ніхто не знає. Українським ЗМІ й патріотичним блогерам вони нецікаві, тому що їхні історії не годяться для хайпу й не відповідають політичній кон'юнктурі.

Підхопивши новину з російських ЗМІ про те, що п'ята частина росіян живе в умовах без нормального туалету, патріотичні блогери радісно сміялися й жартували. Напевно забули, що самі нічим не кращі. За даними Держстату, в Україні 40% помешкань не мають централізованої каналізації. У кращому випадку замість каналізації — вигрібна яма. Окрім того, сотні шкіл, де навчаються діти, не мають теплих вбиралень, часто замість вбиральні — сарай без опалення, з вигрібною ямою. Хіба це не знущання з дітей, яких утримують у нелюдських умовах? Але патріотичним блогерам ця тема нецікава, бо надто брудна.

За даними того ж Держстату, 35% українців, переважно в сільській місцевості, не мають доступу до централізованого водопостачання, це без урахування руйнувань, завданих війною. Люди отримують воду з джерел, типу колодязів та свердловин, санітарний стан більшості з яких незадовільний. Близько 800 сіл та селищ зовсім не мають власної води й користуються привізною.

Коли патріотичні блогери жартують над технологічною відсталістю сусідів, у той самий час третина українських фермерських господарств користується кінною тягою для обробки землі. Третина! У XXI столітті! У кого немає коней, впрягають у плуг корів. Дрібні фермери не мають фінансових можливостей купити або орендувати сільськогосподарську техніку. Держава не збирається їм допомагати.

Поки патріотичні блогери строчать пости, інші, хто дивляться на світ не через рожеві окуляри, мріють втекти з країни й не збираються її захищати. Значна частина українських біженців не повернеться додому, знаючи, що нічого гарного їх не чекатиме. Вони — активна частина суспільства, серед них є підприємці, менеджери та навіть спортсмени високого рівня.

Остання новина: близько 100 шахістів топового рівня з України змінили федерацію і тепер виступатимуть на змаганнях під прапорами інших країн. У себе вдома вони не потрібні.

З одного боку — війна. З іншого боку — покидьки орудують всередині держави, чинять свавілля, плюють на закони, грабують, відбирають останнє у бідних. Корупція позбавляє майбутнього українських дітей і тим самим, по суті, вбиває. Але патріотичні блогери уникають торкатися корупції, бо напевно мають своє особливе ставлення до неї.

Отже, все більше даних вказують на те, що ми не кращі за наших північних сусідів. Багато в чому маємо схожі проблеми. У нас свої недоліки: довірливість, пихатість, самозакоханість, невігластво. Намагаючись зазирнути далеко, часто не помічаємо або не хочемо помічати, що діється поруч.