Полеміка перших століть н.е., яка мала поворотне значення в історії, акцентувалася на відмінності між Богом та ідолами. Християнські апологети зверталися до язичників із запитанням: що сотворили ваші ідоли, яким ви поклоняєтесь? Де їхня сила? А наш Бог сотворив усесвіт.
Ідоли безсилі, і на відміну від них, істинний Бог є всемогутній Творець, з яким зближає людину творча діяльність. Здатність творити проявляє той образ Божий, який є в кожному. Щоби цей образ сяяв, потрібно очистити душу від бруду.
Одним із різновидів мистецтва є музика. Зі стародавніх часів релігія, духовні цінності й взагалі культура тісно пов'язані з піснею.
Деякі музикознавці вважають, що класична музика виникла зі середньовічної церковної музики, а у XX столітті дала початок сучасній рок-музиці. Інші виводять походження останньої з американської фольклорної традиції. Так чи інакше, християнська музика охоплює розмаїття жанрів та стилів. Важливо, щоби вона була зрозумілою для слухача, відповідала життєвому досвіду та потребам часу.
В англомовній традиції розвинута пісенна культура, пов'язана з християнством. Ця спадщина налічує тисячі гімнів і продовжує збільшуватись. Найвідоміші твори: "Amazing Grace", "How Great Thou Art", який свого часу переспівав великий Елвіс Преслі, "Blessed Assurance", "Be Thou My Vision", "Love Divine" та інші. Отже, обирати є з чого.
Хтось займається мистецтвом, не маючи здібностей, тобто лише для себе, а хтось наділений талантом надихати, радувати мільйони шанувальників і слідує даному покликанню. Християнські мотиви присутні у творах багатьох відомих виконавців. Наприклад, "My Sweet Lord" Джорджа Харрісона, "Nockin" On Heaven"s Door" Боба Ділана, "Believe" Елтона Джона. Не можна не згадати рок-оперу "Jesus Christ Superstar" 1971 року з незрівнянним Ієном Гілланом у головній ролі.
Але церковні фарисеї відомі звичкою засуджувати все та всіх, самі не здатні створити нічого путнього. Перш ніж засуджувати й шельмувати, треба спробувати зрозуміти. Якщо комусь не подобається той чи інший стиль, може обрати для себе інший.
В середині 80-х років минулого століття було зруйновано стереотип про гріховність рок-музики. Завдяки творчій діяльності митець уподібнюється Богу-Творцю, тому за визначенням в ній не може бути нічого гріховного. Навпаки. Де покликання і творче служіння, там святість.
У 1986 році сталася видатна подія. Американський рок-гурт Bon Jovi записав пісню "Livin" on a Prayer", яка вибухнула й розірвала світ меломанів. Наповнена надзвичайною енергією, вона стала не просто хітом, а мегахітом.
"Livin" on a Prayer" — про терпіння попри негаразди, духовну стійкість та силу віри. І звичайно, про християнську любов. Коли світ, здається, котиться в прірву, зруйновано звичний порядок життя, людям на межі існування залишається жити молитвою, сподіваючись на краще й на те, що Бог почує і допоможе.
В дитинстві, слухаючи цю пісню, ми захоплювались її драйвом. Погано володіючи англійською, ми не знали достеменно тексту. Усе здавалося зрозумілим без перекладу і без слів. На щастя, зараз текст будь-якого популярного хіта легко знайти в Інтернеті.
"Livin" on a Prayer" безліч разів крутили по радіо, переписували й розповсюджували на касетах. На ній виросло ціле покоління. В наш складний час вона залишається актуальною як по-справжньому видатний твір. Рефреном скрізь роки лунають слова:
We"ve gotta hold on to what we"ve got
It doesn"t make a difference if we make it or not
We"ve got each other and that"s a lot for love
