Боже, Ти є сама Красота, сама Любов, сама Велич, сама Сила, сама Мудрість, сама Святість.
Господи, Ти сотворив світ, і він Твій, освячений Духом Божим. Нехай ні в кого не повернеться язик сказати, що творіння Боже в чомусь погане. Лише святі Божі люди гідні й матимуть право володіти небом і землею, так і повинно бути.
Створений Богом світ прекрасний і досконалий, а ніяк не злий. Чи здатні ми оцінити красоту й велич творіння Божого?
Мураха, який повзе по стіні палацу, не може осягнути розкоші всього палацу як ззовні, так і всередині, так само людина не здатна оцінити творіння Божого, яким є всесвіт. Жодній земній істоті не зрозуміти цього, але Бог є джерело знання і дає знання кожному тією мірою, в якій необхідно.
Як та мураха, я знаю лише те, що я знаю, а це небагато, лише обмежена частина реальності, в якій я перебуваю. Більшого мені не дано і, видимо, не потрібно.
Безсумнівно, воля Творця — в тім, щоби існувало, цвіло й процвітало творіння. Паплюження, спотворення, руйнування, знищення його навряд чи сподобається Творцю і Господарю.
Усесвіт — як розкішний палац. Життя є дар і привілей. Чи гідні ми того, щоби мати право жити в прекрасному палаці? Чи заслужили ми це право або повинні сприймати як даність? Яке повинно бути наше місце? Якщо ми не господарі над світом, значить, ми в гостях у Господаря, так напевно потрібно сприймати реальність.
Яке право мають грішники хазяйнувати на свій розсуд, вважати себе господарями землі, за яку навіть готові різати горлянки подібним до себе грішникам?
Бог — єдиний Цар над небом і землею і всім існуючим, то які підстави має людина вважати себе царем природи? Це смішно.
Кожному дане життя прожити один раз, іншого шансу не буде. Потім буде Суд Божий.
