Ми часто настільки впевнені у своїй правоті, що не хочемо слухати альтернативні погляди й відмітаємо їх як ворожі. Звідки така впевненість? Хто нам навіяв?
Ми не можемо знати всіх шляхів Божого провидіння. Хто хоче, той отримує знання, але це вам не дощ з неба. Критерієм знань є вміння, над якими треба працювати. Наприклад, доладно скласти читабельний текст.
Або газетку почитав, наслухався політиків, повірив у патріотичну маячню й одразу став неймовірно мудрим. Так не буває.
Хто вірить брехні, потім розплачується за це, хтось розплачується здоров'ям або грошима, а хтось життям. Правда гірка, а брехня солодка, тому й притягує до себе, як мед притягує мух.
Від пасажирів Титаніка, які повірили, що він не може потонути, залишились тільки чоботи й залишки одягу на дні Атлантичного океану. Хрестоматійним прикладом є газетні повідомлення: «Катастрофа Титаніка: ніхто не загинув», «Він не може затонути», «Усі пасажири врятовані, лайнер буксирують у Галіфакс».
Під час Холокосту нацисти говорили євреям, що їх повезуть на курорт, а не в концтабори. А потім, що їх поведуть у душ, а не в газові камери, замасковані під душові. Як не дивно, нещасні жертви вірили цьому обману.
Брехня шахраїв, якій люди вірять, вбиває або позбавляє грошей. Хтось повірив рекламі фінансової піраміди, вклав у неї всі заощадження, а в результаті залишився ні з чим.
Лікарі вводять в оману пацієнтів заради прибутку, політики — виборців, агенти з нерухомості — клієнтів. Не розвів лоха, значить, нічого не заробив.
Навіть зовнішність може бути оманливою. Жаліслива людина надала прихисток безхатченку, а той жорстоко вбив свого благодійника сокирою, щоби пограбувати домівку.
Там, де заправляють патріотичні бездари, немає місця науковцям і митцям, здатним критично мислити. Як результат, лавиноподібні хвилі еміграції. Вони не замислюються, хто змусив їх покинути рідну країну, і все одно готові розмахувати прапорами будь-де.
Солдат повірив безвідповідальному командиру, що дорога розмінована, поїхав автівкою, підірвався на міні й загинув. З наступною жертвою буде так само, допоки ніхто не несе відповідальності.
Чим більш фантастична брехня, тим трагічніші наслідки. Дехто бачить себе рятівником Європи на білому коні, хоча ніхто його не просив. Хвора фантазія здатна придумати й не таке. Не треба вірити хворим фантазіям. Треба шукати надійної основи.
Коли журналістика перетворюється на засіб транслювання гучних гасел, вона перестає бути журналістикою, від якої аудиторія очікує об'єктивності. Це пахне злочином.
Світ набагато більш яскравий, складний і різноманітний, аніж розповідають ЗМІ. Життєвий досвід і здоровий глузд говорять, що не треба вірити всьому, що базікають.
Безсовісними брехунами стають люди, у яких немає віри в Бога. Вони вважають, що знають усе, на всі питання у них є відповіді. Але ніхто не знає наперед, чим закінчиться сьогоднішній день. Шляхи Господні несповідимі.
