Поперед усіх часів існує божественна Трійця. Бог є вічне Життя, яке не обмежується ані часом, ані простором. На відміну від атеїзму, який нічому не навчає, а тільки все заперечує, релігія навчає жити.
Завжди є критики й це нормально. Наприклад, літературознавці зазначають: кожен літературний твір повинен розглядатися в межах соціально-історичного контексту, не можна висмикувати цитати просто так, маніпулювати ними окремо від оригінального твору.
Але Євангеліє — більше, ніж літературний твір. Його цитують направо й наліво проповідники різних мастей, священники й сектанти, маргінали й помірковані. Доходить до того, що деякі діаметрально протилежні погляди підкріплюються цитатами з Біблії. Що з того витікає? Кожен знаходить в Писанні щось корисне. Слова Ісуса Христа мають вселенське значення, актуальні завжди й скрізь, а не лише в межах біблійної історії, не для окремої соціальної, етнічної чи релігійної групи, а для всіх.
Через обмеженість мислення люди сприймають реальність з точки зору часу й простору. Лише неординарні, обдаровані індивіди здатні виходити за межі цих координат, сягати божественних висот, обіймати неосяжне, творити добро в єдності з Творцем світів.
Натомість прив'язка до координат місця й часу обмежує пориви душі, приземлює мислення і врешті-решт калічить людські життя. Душі — як птахи. Якщо вони звикли жити в тісній клітці, ніколи не звикнуть до свободи, не полюблять літати, бо їхні крила відвикли від польоту.
Якщо немає віри в Бога, її місце займає Сатана й почуває себе як на царському троні, з усіма відповідними негативними наслідками.
Коли комуністи заборонили релігію й насаджували атеїзм, встановили п'ятирічний план для всієї радянської економіки. Аби відвернути увагу від непоказної дійсності, зокрема від масових злочинів, атеїстична влада сприяла розповсюдженню віри в так зване світле майбутнє. Люди перестали жити сьогоднішнім днем, стали схильні вірити брехні зі солодкими обіцянками.
Українцям, які мешкають на пострадянському просторі, де раніше панував атеїзм, це добре знайомо. Немає гарної роботи. Немає перспектив. Безлад. Корупція. Злидні. Зате є віра у світле майбутнє, в перемогу над злом, яка колись настане.
Як висловився видатний німецький філософ Гегель, історія вчить тільки тому, що вона ніколи нічому не навчила народи. Гегель був не атеїстом, а вірив у Бога, багато писав на тему релігії, й може бути гарним прикладом для сучасних мислителів.
У відсталих, недорозвинутих країнах спостерігається характерна спільна риса, притаманна багатьом. Вони сумують за світлим майбуттям, про яке від когось почули (імовірно від якихось зальотних послідовників Хлєстакова), жаліються, що немає перспектив, зі сумом в очах констатують, що їхня країна не має майбутнього, і шукають винного.
Здається, треба відкласти все зайве, засукати рукави й почати працювати. Але немає ані мотивації, ані сил. Численні психотренінги, як підвищити мотивацію, не допомагають.
Минає день за днем, місяць за місяцем, рік за роком, але нічого не змінюється. Змінити щось, почати творити добро не вистачає сил, бо енергія витрачається на мрії про те, чого нема, і на пошуки винних. Ця спотворена віра заважає жити творчим, плідним життям, цінувати кожну хвилину, яка необхідна для самореалізації.
Усім без виключення бракує сили волі. Це аксіома. Навіть апостол Павло писав про цю проблему. Брак сили волі проявляється в тому, що ми відкладаємо на потім речі, які давно хотіли зробити. Енергія розпорошується на дрібниці, а до чогось важливого не доходять руки. Мрії, плани, сподівання відсуваються на невизначений термін і ніколи не втілюються у реальність, допоки залишаються в майбутньому.
Як cтати господарем свого життя? Як відчути омріяну свободу? Розвинути силу волі зі здатністю творити добро? Перестати відкладати життя на потім? Достатньо спробувати вийти за межі координат часу й простору, які обмежують нас, щоби відчути позитивний ефект.
Треба викинути з голови солодкі байки. Майбутнього не існує. Просто забудьте. Не беріть в голову. Треба сприймати реальність простіше, не ускладнюючи. Є лише теперішній час. У нас крадуть час негідники, які намагаються перемкнути нашу увагу на майбутнє, ніби теперішнього не було й нема.
Його Величність Сьогодення достатньо яскраве, насичене, багатогранне, щоби жити повноцінним життям, рахуючи кожну хвилину як дорогоцінну. Оскільки воно реальне, то важливіше уявного майбутнього, якими б яскравими фарбами його ні малювали.
Можна постійно мріяти про перемогу, але ніколи її не здобути. А можна бути переможцями прямо тут і зараз. Не хто-небудь, а тільки народжені духовно, чиє призначення бути переможцями, здатні долати всі перешкоди й перемагати.
