Ізраїль позиціює себе демократичною, цивілізованою державою, але ізраїльська демократичність і гуманність закінчуються на палестинському питанні.

Багаторічна політика Ізраїлю була далеко не бездоганною, а якщо вірити доповідям Human Rights Watch та Amnesty International, то злочинною, такою, що систематично порушує права палестинців і міжнародні закони.

ООН частково визнає Палестину суверенною державою, вимагає від Ізраїлю припинити створення поселень на її землях. Міжнародні правозахисні організації, включно з Human Rights Watch та Amnesty International, наголошували на неприйнятності утисків і порушень прав палестинців, але це не було взято до уваги.

До останнього часу серед багатьох існувала мрія про створення єдиної палестино-ізраїльської держави. Поступово ця мрія стає все більше примарною. Старі й нові рани викликатимуть біль, скоєне зло з обох сторін не забудеться.

Невипадково, що ескалація сталася при керівництві урядом харизматичного лідера зі схильністю до авторитаризму й концентрації влади. Маленька переможна війна в подібних випадках для декого є бажаною, і можна очікувати, що Нетаньягу скористається можливостями посилити свою владу.

Араби ненавидять євреїв, а ті часто відповідають взаємністю. Заклики покінчити із заклятим ворогом раз і назавжди можна почути з обох сторін (відповідні відео є на Ютубі).

Палестинці — народ з високою народжуваністю, якому не загрожує вимирання. На території держави Палестина їх 5 мільйонів і плюс до того до 2 мільйонів в Ізраїлі. Середній вік молодий — 19 років. Вони сильно радикалізовані, легкі на підйом, сповнені ненависті до свого споконвічного ворога, в атмосфері якої їх виховують з дитинства.

Радикальне ісламістське угруповання Хамас виникло не вчора, а існує давно. Був час зрозуміти, що воно таке, чого можна очікувати. Судячи з усього, атака 7 жовтня була розрахована на те, щоби спровокувати Ізраїль на необдумані дії, щоби конфлікт перейшов у партизанську війну.

Хамас сам по собі не є рівним супротивником для численної, добре озброєної сучасною зброєю ізраїльської армії, у нього немає танків і літаків, зброя примітивна, але є підтримка серед населення і з боку мусульманських країн, особливо Ірану.

Хамас — не Палестина. Не варто їх ототожнювати. Що б ні трапилось, ніхто не може заперечити право палестинців мати свою незалежну державу, за яку ведеться боротьба тривалий час і яка визнана більшістю країн світу.

Залишається співчувати тим, хто втратив родичів від рук бойовиків. Усі ми живемо в жорстокому світі. Ніколи не треба втрачати надію на краще.

Дивовижний випадок порятунку стався з одним подружжям похилого віку. Коли п'ятеро бойовиків, прикинувшись поліціянтами, увірвались в помешкання, жінка, яку звати Рахиль, не розгубилася. «Я знала, що якщо вони голодні, то злі. Тому приготувала для них курку, а також запропонувала каву», — розповідає Рахиль. Бойовики пробули в них цілий день. В результаті жінку та її чоловіка не вбили й не забрали в полон, а ця історія потрапила у світові ЗМІ.

Тимчасом міжнародна служба британської BBC відмовляється називати Хамас терористами, попри шалений тиск, і змушена давати пояснення, посилаючись на відповідальність перед широкою аудиторією, довіру якої цінує. Згідно з редакційною політикою, об'єктивність і безпристрасність важливіші за все. Люди повинні мати право самі вирішувати, хто є хто. BBC вважає, що заради об'єктивності не має права ставати на чийсь бік, займатися обвинуваченням, що треба вдумливо аналізувати, шукати причини того, що сталося.

Сектор Гази є частиною Палестини й одним з найбільш густонаселених регіонів у світі. Блокований звідусіль, його називають найбільшою тюрмою просто неба. З 2007 року Ізраїль жорстко обмежує пересування людей, постачання їжі, палива, будматеріалів та інших товарів через кордон. Ізраїль контролює також повітряний простір і територіальні води Гази.

Об'явлена війна виглядає більше як каральна операція, аніж війна. Ізраїльське командування продемонструвало, що не збирається ризикувати життями солдатів і замість посилати наземні війська в бій, почало методично знищувати все.

В результаті бомбувань цілі квартали Гази перетворилися на руїни. Знищена комунальна інфраструктура. Під бомбові удари потрапили лікарні, школи, мечеті, підприємства, зруйновано багато житлових будинків. На даний час близько 2 тисяч загиблих, серед яких декілька журналістів, понад 7 тисяч поранених. З'явилися свідчення про використання заборонених міжнародною конвенцією фосфорних бомб.

ООН і правозахисні організації вже висловили стурбованість. За міжнародними законами, мирне населення не повинне страждати через когось, а колективне покарання вважається міжнародним злочином.

Ізраїльська влада розповсюдила листівки із вимогою до населення Гази протягом 24 годин евакуюватися на південь, хоча здається, евакуацію треба було починати перед початком бойових дій або дати попередження. Півмільйона біженців без даху над головою опинилися в складних умовах і надалі їхня кількість зростатиме. Насувається гуманітарна криза.

З кожною скинутою бомбою, з кожним зруйнованим будинком тане утопічна мрія багатьох про створення єдиної палестино-ізраїльської держави. Рано чи пізно прийдеться домовлятися й будувати взаємини на засадах рівності, взаємоповаги. Ізраїль чекають складні часи, якщо політику стосовно Палестини не буде змінено на більш прийнятну.