Фразу «виграти війну та програти мир» я почав використовувати ще з літа минулого року.
Отже, що це означає для України.
Контури перемоги у нас поки чітко не визначені, саме тому, що немає раціональної візії, що таке перемога для України і що означає поразка.
А що таке «програти мир»?
Програти мир — це не спромогтися вивесту країну на якісно новий рівень розвитку.
Якщо нація буде «природнім шляхом» вимирати та йти у світове розсіяння — це програти мир.
Рівень складності економіки, нижче за Туреччину — це програти мир.
ВВП менше, аніж у Польщі — це програти мир.
Не подолати бідність і не перестати бути найбіднішою країною Європи — це програти мир.
Україна проходить третю фазу геополітичної субєктивації в своїй історії.
Національна визвольна війна Богдана Хмельницького проти Річі Посполитої у 17 столітті, збурила розсклад сил та перемішала геополітичний пазл між трьома найбільшими гравцями у Східній Європі: Річ Посполита, Османська імперія та Московське царство.
Потім в цей заміс додалися Швеція, Трансильванія, Молдова, Волощина і навіть Австрія.
Постала перша козацька українська держава — Гетьманщина.
Але вона стала жертвою геополітичного компромісу між росіянами, поляками та турками.
Для Правобережжя це закінчилось добою Руїни.
А сама країна надовго залишилась у аграрній ніші регіонального розподілу праці.
До речі, зниження євпропейських цін на зерно стало однією з причин занепаду Річі Пополитої у 18 столітті, а потім її розділення на три частини.
Гетьманщина — це військова демократія з розподілом суспільства на козаків-воїнів та гречкосіїв-селян і міщан.
Зараз у нас формуються умови для активування двох стратегічних напрямків розвитку.
Або повернення у архаїку, щось на зразок українського відзеркалення дугінського «археомодерну» в Росії.
Це остаточна деіндустріалізація, урбаністична криза великих міст, аграрна трансформація невеликих містечок і різке скорочення великих сіл.
Військова демократія та Руїна, на цей раз, Лівобережжя.
При цьому, повне відкриття кордонів для імпорту.
Лампочки, генератори, зброя, одяг, транспорт, паливо — все імпортне.
Україна в цій моделі експортує сировину, передовсім аграрну і людей.
Це не тільки експорт робочої сили.
Але і експорт військових у вигляді приватних військових компаній.
Про них багато говорили до війни, але перестали чіпати цю тему зараз (щоб не формувати аналогій із ЧВК росіян).
Але після війни — бізнес приватних військових компаній в Україні може стати одним з найбільших.
Це знову повернення у часи Гетьманщини: гречкосії, які експортують зерно, мігранти, які шукають свою «слобожанщину» по усіх світах та новітня українська казацька піхота у наймах сильних держав цього світу: від Афганістану до Сомалі, від Тайваню до Венесуели.
Це і є програти мир.
Зробити ставку на обмежені ресурси, залежні від світової цінової конюнктури.
Перетворити країну на Запорізьку Січ.
Більше того. Наші консультанти будуть казати нам, що цей шлях є природнім для нас і тому, найбільш правильним.
Але у нас є шанс все ж таки виграти мир.
А це значить, створити економіку знань 21 століття.
Економіку доданої вартості, яка вміє захистити себе, але не буде жертвувати своїми синами у глобальних війнах.
Країна, яка кличе до себе своїх дітей.
Країна, яка цінує свої ресурси і не продає їх за битий шеляг.
