Вага 100 млрд грн чи питання пріоритетів.
 
Або закони фінансової фізики: якщо десь убуде, в іншому місці — зявиться.
 
Міністр оборони Резніков сказав, що зменшення заробітної плати військовим зекономить бюджету 100 млрд грн на рік.
Так, це великі гроші.
 
Але фінансування комерційних банків з боку НБУ у розмірі 23% за депозитними сертифікатами складає теж десь 115 млрд грн на рік.
 
То, що зараз важливіше?
 
Або сплатити 115 млрд грн групі банків, переважно міжнародним та олігархічним чи направити ці гроші військовим?
 
Вибір простий:
 
або НБУ купує військові облігації на 100 млрд грн і Мінфін платить ці гроші воїнам, або НБУ перераховує цю суму у вигляді відсотків комерційним банкам.
 
Так, вибір простий, але чомусь зроблено його не на користь людей, що захищають Батьківщину.
 
Я завжди це кажу: гроші є, питання у системі пріоритетів, де економити, а де не шкодувати.
 
Якби Кейнс жив зараз в Україні, то, цілком ймовірно, з нашим міністром економіки, у нього міг відбутись наступний діалог:
 
Як профінансуваии мобілізаційну економіку?
 
Наприклад, на виробництво мінометів.
 
- Звідки взяти гроші? — запитав Кейнса український міністр економіки.
 
- Гроші? — запитав Кейнс — Але ж, пані, ви не робите міномети з грошей? Ви маєте на увазі, що не вистачить металу?
 
- Ні, — відповіла міністр, — звичайно, металу у нас вдосталь.
 
- Ви маєте на увазі, — продовжив Кейнс, — що робочої сили не вистачить?
 
- Ні, з цим все гаразд, — погодилася міністр.
 
- Тоді висновок один. Ви, мабуть, маєте на увазі, що інженерів буде недостатньо?
 
- Та ні ж бо.
 
- Ну, якщо є метал, робоча сила та інженери, чому б не зібрати всі ці складники у міномети?
 
Цей діалог демонструє разюче провалля у філософії девелоперського та рестрикційного підходів.
 
В першому випадку, накреслюється стратегічний план, що саме треба вибудовувати для розвитку економіки і суспільства.
Під це знаходяться гроші.
 
Для держави, яка має свою національну валюту і монетарний суверенітет, це не викликає проблем.
 
Другий підхід — утилізація, коли прибутку від економіки і, відповідно, можливостей для розвитку, стає все менше і менше.
 
Вибір за нами.