Натрапила на цікаве дослідження особливостей національного українського характеру.
Серед названих:
емоційність та чутливість, а саме зацікавленість до людей та справ, готовність співчувати, допомагати — але і нехтування раціональним, прийняття рішення на основі почуттів;
сентиментальність та естетизм, бажання щоб все було красиво, в межах традицій, але і надмір декорацій, пишнот, деяка поверховість;
психічне панікування, з одної сторони — це хитрість, швидкість адаптації до різних життєвих ситуацій, а з другої — нагнітання, перевищення значення деяких питань;
шанування індивідуальної свободи понад усе — але і невміння відмовитися від політичних та особистих амбіцій заради загального блага (як кажуть, де два українці, там 3 гетьмани);
українська релігійність, що дозволяє виживати у кризових ситуаціях, але десь без критичного осмислення, але з надмірною тягою до зовнішніх ознак;
ставлення до Землі та природи з любов'ю, але безпринципне нищення того, що нас оточує — тут і вирубані ліси, і гори сміття на узбіччях, і ріпак на чорноземах.
Думаю, що кожен може впізнати в цьому себе чи сусіда, якщо не у всіх пунктах, то в деяких. І може впізнати основні посили, які дають нам у рекламі, яка лізе з усіх ЗМІ, кандидати різних поглядів і різного штибу.
Знаючи наші болючі точки, можна створити будь-яку реальність, навіть якщо вона лише сконструйована політтехнологами, і привести до влади людину, яка абсолютно далека від того, що говорить і обіцяє.
Тому шануймося, і думаймо головою, хоч в цей раз.
