Ми традиційно сприймали, що Китай, до якого увесь світ переносить виробництво – це країна з дешевою робочою силою. Саме тому інвестиції йдуть до цієї країни.

2016 рік. Середня заробітна плата в Китаї складає $740, а в Україні $205. Мінімальна заробітна плата в Піднебесній складає $260, а в Україні $58. Тобто китаєць заробляє у 4 рази більше ніж українець.

За даними МВФ ВВП на душу населення в КНР складає $8113, в Україні $2194, тобто в 4 рази менше. Рівень заробітної плати — це пряма залежність від виробництва на кожного працюючого. Один китаєць виробляє стільки ж скільки чотири українці, тому й отримає відповідно.

Якщо прийняти аксіому, що капітал йде до країн з невеликою заробітною платою, то Україна повинна отримати вже астрономічні іноземні інвестиції, оскільки має населення з високою освітою, найнижчу заробітну плату серед усіх країн Європи та найближчих сусідів, окрім Молдови, розташування прямо у центрі Європи, що фактично зменшує логістичні витрати.

Але інвестицій немає. Війна на Сході не є фактором, який відлякує іноземців від нашої країни. Вони можуть розташувати свої виробництва на Заході країни. Їх відлякує непрогнозованість дій керівництва країни та рівень корупції. Тобто комуністична країна, в якій є п'ятирічки, є прогнозованою, а Україна з її ринковістю – ні.

Зараз нажаль більшості з нас вже не по кишені те, що виробляється у Піднебесній, тому китайці вже потроху починають переносити свої виробництва до нашої країни, щоб не втратити наш ринок.

Гроші можуть піти до бідною країни, можуть піти до корумпованої, але до бідної й корумпованої – ні. Тому головний рецепт для нашої країни – перестати красти керівництву та віднайти політичне порозуміння.

Тоді Україна має можливість стати країною до якої європейські компанії перенесуть свої виробництва, прийдуть потужні інвестиції та рівень зростання ВВП буде складати до 10% кожного року.

«Если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха… Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. Значит, когда эти баритоны кричат „Бей разруху!“ — Я смеюсь»

(«Собачье сердце", профессор Ф.Ф.Преображенский)