В білому смокінгу

Декілька слів на захист новосанжарців.

Так, звісно: ми- країна безсердечних рагулів. Увесь світ це зрозумів, а Расєюшка таки гарно посміялася. Як так: не пустити нещасних, не винних в своїй можливій хворобі людей! Цілком погоджуюсь: це свинство. Було б. Якби так усе й було насправді. І якби новосанжарцям гарненько не допомогли.

Я не прихильник теорій змови, вважаю їх за дурню, але тут усе очевидно без мікроскопу.

Почнімо з найпростішого: з рагулів.

Чомусь мені не віриться, що кількість бидла на один гектар в Нових Санжарах перевищує таку в Києві. Або у Львові чи в Одесі. Не вірю тому, бо велика частина мого життя пов'язана з Полтавщиною, тому людей, що там живуть, бачив зблизька. Підемо далі: я не вірю, що кількість бидла на гектар в Україні більша за таку в Польщі чи у Франції. можливо, ми й Штати з Канадою не переплюнули. Карочє, у середньому у нас- як в усіх. Рагулі- не те, щоб таки в дефіциті, але далеко не більшість.

Та й рагулі сидять здебільшого мовчечки, а от міські божевільні- це інше питання. Вони волатимуть так, що ховайся в жито. Та біжи їм на допомогу. Бо чомусь же волають, значить, щось не так. А якщо міським божевільним трохи допомогти, тоді буде зовсім інша картина.

І ось ми плавно переходимо до технічної допомоги. Я про хлопців спортивної статури, котрі з'явилися в Санжарах ледь не разом із Нацгвардією. Ніхто з місцевих не знав, що коїться- а вони знали. А звідки? І хто ж вони такі, бійці за народне щастячко? На це питання влада не відповідає, та й чесно відповість не скоро.

Підемо далі. Як відомо, техніка оскотинення широких мас вже відпрацьована до досконалості. Є «люди-детонатори», є маса, яку треба розхитати, а потім усе піде, як по маслу. Якщо операцію продумала людина з гарним інтелектом, він свого досягне: він отримає натовп, який робитиме, що треба. Привід не важливий: 14 року натовпи на Донеччині та Луганщині збиралися, щоб захистити свої сім'ї від страшних правосєків, що відрізатимуть расєйскіє язики, а за ними прийдуть солдати НАТО, які через сраку заразять усіх СНІДом, бо вони сплять та бачуть наші природні ресурси. А 20 року такі ж юрби вийшли, захищати власні сім'ї від підлої влади, яка хоче заразити невинних людей отим клятим короновірусом. Стороння людина від таких приводів збиратися проти влади може лише посміятися, але даремно: приводи, хоч і дурні, але їх вміло подано не надто розумному загалові. І подано так, що рішення протестувати, нібито, не підказане кимось, а виникло природно, саме по собі.

Нагадаю, до речі, ще одну таку спецоперацію: коли нарід вирішив, що влада бариг вже накралася до самого не можу. Що Порошенко розбагатів у 20 разів, а Свинарчуки не за гратами. Що «на війні наживається влада». Що знання та досвід у владі геть непотрібні, а потрібен піонерський ентузізізм. І усе буде, як в серіалі «Слуга народу». І заживьом: як у «Сватах».

І ми переходимо до дій влади. Лишаючи поза дужками те, що «активні протестанти», що приїхали підняти бучу в Санжарах, можливо також одна з дій якихось представників влади.

Ми знаємо, що нарід наш дивиться телевізор. Любить їсти те, що, наприклад, охоче намазує посполитим на хліб канал «Г+Г». Так не можна було за місяць розповісти, як інші країни, з нормальною владою, вивозять своїх громадян? Що це робиться без паніки, спокійно, і нам треба так і робити. Не можна було пояснити? Ні? Та з такими талантами, як на «Г+Г», можна було вбити в голови, що короновіруса можна ложкою їсти! Але замість цього, людей залякували. І синок мами-автогонщиці, пишаючись, заявив, що до його виборчого округу прокажених... заражених вірусом... кароче, якийся там людський непотріб не повезуть. Він порєшав. А нарід зрозумів: йде триндець.

Влада не спромоглася вивезти з Китаю українців місяць. Цілий місяць влада жувала шмарклі, замість підготувати місце карантину. Кажете, підготували? Та в тому санаторії, як що й є, то це велике ніхєра. Там шибки повибивано. Там каналізація тече собі до річки. Добре, як усе добре. А як хтось хворий: що тоді? Що б тоді бубочка мекала, у носі длубаючись? Хто б тоді став «разбойніком», якому треба вийти?

Наш чудовий прем'єр розповів, що спеціально не афішували, де житимуть вивезені з Китаю, щоб не підбурювати населення. Якщо те, що було- «не підбурювали», то що ж в його розумінні підбурювання: стрільба на враження? Чи водометами обійшовся б?

А коли тільки-но починали чухатися, тоді бубочка скзав: у нас багато планів. І я йому вірю! Бо скільки треба «плану» висмалити, щоб підготуватися так, як підготувалися! Було б смішно, якби не було сумно.

А тепер: «рагулі, бидло». Ну да, ну да. А одна жіночка, з села, що неподалік від Нових Санжар, приїхала туди учора вдень у своїх справах. Побачила, що робиться: (Літак тоді, мабуть, ще над Харковом кружляв), а потім подзвонила родичам. Цілком аполітична жіночка сказала по телефону: «Тут якийся цирк».

Таки цирк, як в анекдоті, де теперішній прем'єр-міністр Украї... пробачте, ілюзіоніст, розповідає про свій новий номер директорові цирку: «Лунає вибух. Вмикаються усі прожектори: уся публіка в лайні. І тут на арену виходжу я в білому смокінгу».

Тепер наша влада, підірвавши «мішка з лайном», вийшла уся в білому. А люди: що люди? В лайні.

Радій. Те.