Я періодично продаюсь.

Вперше я продався за наколоті апельсини. Тоді привезені «стороннікі дємократії» мітингували біля центрального залізничного вокзалу під соціально близький акомпанемент: «Золотиє куполааа...». Деяких із них, п'яних до поросячого крику, бачили навіть біля Дарницького вокзалу, і там їм не чистили рила, а допомагали дістатися до своїх. Тоді єдиний в світі проффесор-овоч так і не став президентом.

Майже десять років після першого Майдану, якось продаватись не виходило. А восени 2013 як скуштував печеньок Нуланд- і усе: потягло продатися знову. Що поробиш, люблю солодке. Я пам'ятаю смачнющий чай, який наливали на Майдані. Бандерівський, на різноманітних травах, за ним завжди стояла черга. Там, швидше за все, щось було, як і в апельсинах, бо кожного дня тягло до того намету, біля якого той чай і варили.

Ось тільки одне мене хвилює та бентежить: я знаю людей, які впевнені, що і першого, і другого разу Майдан збирався за гроші. Тобто, хтось комусь щось платив. Тому маю питання: де ж мої гроші? І гроші моїх багатьох знайомих та друзів. В Маріїнському, там де було огороджено «зоопарк» Антимайдану, там так, платили. Середню зарплатню на роботі, або 200 гривень за день. Тим, хто хотів підзаробити, додавали ще: за розбите вікно чи машину, за побиту людину... Я не забув. А от нам якось платили не дуже. Шини- за свої. Дрова для наметових грубок- за свої. Життя та здоров'я- також свої власні. Та я не про це. Я ось про що.

Зараз Богдан розводиться про те, що знову на Майдані люди збираються за якісь там гроші. Чи за шоколад, що видаватиметься в підпільних магазинах «Рошен». Що тут скажеш? Злодій каже: «Усі крадуть». Пияк: «Усі п'ють». Людина, гм, найдавнішої професії: «Усі продаються». Як казали стародавні римляни: «Розумному досить». Хоча, де розум, а де зєлєбобікі? Нє, Богдан, якраз, розумний. Просто робити щось безкоштовно- не для нього. А робити щось для держави- взагалі поза його розумінням.

І трішечки для тих аматорів «зєлєні», що здатні спілкуватися не лише на язикє.

Ви, саме ви винні в тому, що нашу країну представляє за кордоном оте недолуге чмо. Саме ви винні в тому, що потяглися вервечкою до України ті, хто слідом за Овочем здриснув за кордон, бо мали рильце в пушку. Саме ви винні в тому, що зрадники усіх мастей зараз підіймають голову, а на Расєюшкє ультимативно кажуть нам усім, що ми повинні робити, щоб розвалити свою державу власними руками. Ви вибрали слугу, але не народу, а однієї людини. І тому слузі головне- не держава, а стабільний, гарно оплачуваний ангажемент. І якщо хтось заплатить більше- то що ж: «прості, любімая, так получілось». Тому й сіпається воно як воша у штанях. Тому й вкидають його дресирувальники усілякі провокативні речі та дивлються: а як прореагує піпл? А чи можна вже рвати країну, чи ще зарано?

Ви з легкістю пробачаєте цьому при3,14здентикові на півшостого усе те, що роздули б до розміру вселенської катастрофи, якби при владі був П'ятий. Та ви так і робили. Бажання уникнути конфліктів будь-якою ціною, навіть ціною капітуляції, ви називаєте реалізмом, не думаючи про те, що капітуляція не закінчиться, бо виникнуть нові забаганки у Путіна, та й не лише у нього. Бажання зірвати копієчку, пообіцяти та не зробити, зробити вигляд, а потім: «а я нє обєщал!»- ви називаєте не шахрайством, а ситуативною етикою.

Ви щиро не розумієте, що існують речі, які за гроші купити неможливо, бо можна купити вас. Ви не розумієте, що можна щось робити не за гроші, безкоштовно- бо самі ви знаєте вашу власну ціну, з точністю до копійки. Ідеї, любов до власної держави, намагання захистити її- це те, що ви не можете намазати на хліб, а тому й не розумієте. Ви чекаєте, що ваш Зєлений лідер скаже: «Крекс, пекс, фекс!»- і вдарить по клавішах. І потім з'являться зарплати по 4000 євро, мир і в чєловєцах щось там таке прикольне. Чекайте, чекуни.

Ви любите лише те, що можна намазати на хліб. Ви намазали зараз зеленого кольору субстанцію, яку колись Войнович назвав «вторинним продуктом», і з апетитом її поїдаєте, тід схвальні вигуки телевізійного каналу «Г+Г». Усе б нічого, але їсте ви, а висірати, пробачте, доведеться усім нам. А тоді від вас можна буде почути лише три фрази: «Єму нє далі работать», «От мєня нічєго нє завісіт» та «А хто знав?».

Фофа грає вами, як своїм «інструментом» на роялі. Інші дяді точнісінько так на роялі грають ним. Бо він для них- слуга. Інструмент. Ділдо. А ви- такі самі для нього. Ось і лунає музика.

Я знаю одне: виграєте ви- програє Україна. Тому ви не виграєте.

ПиСи: Колись, коли тисячі людей збирались на Майдані, канал «Г+Г» брехав, що там півтори проплачених каліки, потім вибачався. Гучно, наче аж щиро, зі сльозою в голосі. Зараз, коли тисячі людей знову зібрались, щоб нагадати про себе, «Г+Г» знову бреше про півтори проплачених каліки. Це вже щось хронічне.