Ні, що не кажіть, а ми таки дечого досягли!
Пам'ятаю, як наш уряд відмовився від придбання газу на Росії. Перша моя реакція: нічого собі! Ну дають! Нахабство, звісно, друге щастя, але щоб настільки!- і вона, моя реакція виявилася цілком помилковою. Бо таки ж змогли! Незважаючи на виття з-за парєбріка та скигління завжди правих борцунів за народноє щастя. І один з найважливіших кроків, що визвав шалений галас серед неляканих ще у нас ідіотів та «любих друзів» Путлєра й компанії- усунення ідіотизму з ціною на газ внутрішнього видобування. Це врятувало і галузь, і, не побоюся сказати, нашу економіку. Скільки там вже ми без російського газу? О! І, зрозуміло, тепер наш «Нафтогаз» став здатний нарощувати власний видобуток: гроші, дякувати Богові, на добре діло є.
Власний видобуток- значить, економія валюти, якої у держави завжди не вистачає. Це робочі місця. Та, власне, й сам газ. Це усе аксіома, незрозуміла лише апологетам «дешевого власного газу» та їхнім лукавим вождям. Мене абсолютно не душить жаба від розмірів зарплатні керівників Нафтогазу: завдяки їхнім зусиллям ми не залежимо від Росії та розвиваємо власне добування. Вони свої гроші заслужили.
Пару днів тому наш Прем'єр був на Полтавщині. Заїжджав і на бурову. Чистота, краса та ікебана. Люди працюють, усе якнайкраще. Але є одне «але»: на тій буровій, що відвідав пан Гройсман, працюють хорвати.
На таких самісіньких Укрбургазівських (Укргазвидобування, так зараз фірма зветься) бурових, де працюють наші, полтавчани, порядки дещо інші. Тому туди Прем'єра, мабуть, і не повезли.
Проблеми зі спецодягом, з рукавицями, зі спальними місцями, багато чого робітники купують за свої. Потім виявляється, що щось купувати було не потрібно, бо є на складі (але чомусь не на буровій). А від сьогодні діє таке нововведення (це не ті часи, коли газовидобування, завдяки ціні на власний газ, тільки що животіло, зараз усе краще й краще!): відмінено виплати за стаж. Тобто, робітник-ас, що досконально вивчив свою, та й не тільки, роботу, отримає таку ж зарплатню, що й нічого не тямлючий новачок. Відмінено «нічні» виплати, що на мою думку, прямо суперечить Кодексові про працю. Ось так. А не подобається- вшивайся, на твоє місце знайдеться заміна.
Це, пробачте, економія? Не там економите, шановні.
Заїдьте до Гадячу. Чи до Талалаївки, там не газ: там газовий конденсат, отой самий «газолін». І подивіться на палаци, що їх побудовано менеджерами нижньої та середньої ланки на «зекономлені» гроші. Чи «зекономлено» було сам газ, чи конденсат. Зауважте: це «економилося» тоді, коли газ власного видобутку коштував значно дешевше за імпорт. А зараз це взагалі Клондайк. Так ні ж: хочеться, як колись почув від однієї баришні, з гівна шкірку зняти. І знімають. А заразом відміняють доплати та пільги робітникам. А що: куди робочим діватися? Працюватимуть і так. А ні- бажаючих вистачає.
Люди, що працюють не один рік, з ностальгією згадують ті часи, коли кількома (точну цифру не знаю) буровими володіла Кучмиха. Так вона особисто перевіряла умови праці та відпочинку робітників. І не приведи Боже, щось їй не подобалось!
Ще дещо. Оцей розподіл на «своїх» та «не своїх», нагадує мені студентську юність, що припала на брежнєвські часи. Як десь в ресторані офіціант, що запопадливо усміхався іноземцям, з нашим людом вів себе, як хамло. І не личить Прем'єрові поводитися, як отой офіціант. А для хорватів ми- недолугі туземці.
Люди, що добувають газ, забезпечують нашу енергетичну незалежність. А справедливіше буде сказати просто «незалежність», без ніякого перебільшення. Це важка, часом небезпечна робота. І треба їм не заважати та створити елементарні умови для праці. І не обдирати: вони цього не заслужили.
Хоча можна позвати ще хорватів: хай для нас отой газ і добувають. За гривні.
