Якось донька влаштовувалася на роботу. Було це на початку 2000-х. Цікава така історія, я вважав, що вже пізніше таке зникло, як релікт епохи веселих 90-тих.
Справа в тому, що влаштовувалась вона в солідний заклад в центрі Києва. Настільки солідний, що меню було англійською. І від офіціантів вимагалося знання хоча б базової англійської. І ще дещо. А саме: випробувальний термін. Хочеш тут працювати, мати гарну зарплатню та чайові- працюй відповідно. А перша зарплатня- через місяць. Потім, через місяць, їй, як і багатьом іншим до неї (думаю, що й після неї) було сказано: не влаштовуєш, не відповідаєш нашим височенним стандартам, карочє, йди гуляй. А на її місце було прийнято чергового «золотошукача».
Зараз і згадувати, наче, смішно: працюй місяць, а там побачимо. Але вірили, сподівались. Ну то таке. Я вважав, що такий простий «розводняк» вже не проходить, але помилявся. Каюсь. А справа ось у чому.
Наше газовидобування успішно валять. Скорочують робітників, ріжуть на брухт бурові... Здається, тільки-но почали нормально працювати. Тільки за «влади бариг» з'явився нормальний спецодяг, житлові будиночки з нормальними ліжками, рукавиці, що не розлазяться за години. Навіть таке диво, як біотуалет, що обігрівається взимку- і те завдяки «баригам» та «торгівцям на крові», побачили буровики, і не по телевізору, а в реалі. Хочеш- дивись, хочеш- сідай. І усе оце тепер розвалюють та розтягують.
Може, невигідно газ видобувати? Не Катар же, не Росія, не Норвегія. Та ні. Було б невигідно, хіба будували б свої бурові хорвати чи білоруси? А так цікаво виходить: їм вигідно, а нам, чомусь, ні. Можливо, невигідно якомусь конкретному дяді, що держкомпанія успішно працює? Чи навіть двом: один десь тут, а інший- за парєбріком. І зараз вони мають привід радіти.
Тут у них подвійний плюс: по-перше, можна буде купити усе гамузом і дуже дешево. А по-друге, можна, наплівши «гречаної вовни» про велику собівартість, купляти газ у Расєюшкі, замість свого. Що, звісно, не заважатиме продати розвалене «Укргазвидобування» задешево кому треба.
А робітники? Та що робітники? Людей, що усе життя на бурових пропрацювали, що собаку з'їли в своїй професії, за 2-3 роки до пенсії скорочують. Виганяють. Ні, їм досить непогано платять відступного, чи як воно там зветься. Якщо погоджуються йти на пенсію. На державне утримання. А ні- то й ні. Онде, йди до іноземців, працюй, заробляй.
Тут є нюанси. Хорвати, ті до себе наших не візьмуть. Наших вони вважають другим сортом і не надто це приховують. Тому наші йдуть до білорусів. А тут і саме цікаве починається.
Я недарма про доньку згадав. Чесно кажучи, не думав, що як закінчилися оті «розвеселі 90-ті», система обдурювання, що тоді з'явилася, вижила й збереглася. А воно так і є.
Тобто, білоруси беруть працівника на випробувальний термін, потім витурюють його, мовляв, «не підходиш»- і приймають наступного. І так далі, і так далі.
А кажете: цивілізація...
Хоча простих, веселих та дуже зелених таке влаштовує. От грався в дитинстві Сірожа Лєщ іграшковими паровозиками та поїздами, потім в антикорупціонери пішов, дещо заробивши ("Дайтє дєнєг, кого хош обгавкаю та в корупції звинувачу!"), квартирку придбав, а зараз, згадавши іграшкові паровозики, в залізничники пішов. На скільки в місяць? на 350 чи 360 тисяч, не пам'ятаю. І хіба багато для харошого чєла? Ще й антикорупціонера?
Та тут і корупціонерам непогано. Онде, одного вже суд корупціонером визнав, а те, що він антикорупційним бюро керує, то таке. Зате людина хароша. Кому треба, звісно. І Труба, якби менше язиком калатав, так би й керував своїм Бюро Розслідуваннь. Ну, не своїм, а Портнова, чи ще кого, але керував би. Нічого. Знайдуть такого, що трохи розумніше. І теж на немаленьку зарплатню.
Вони себе не зобижають. А що: у держави дєньгі єсть. Тому й корпоративчики, і два папірці можна літаком Януковича відвезти (слуги, вони такі!), і кортежі для транспортування тіла "найвеличнішої бубочки епохи та мами Римми", і прогулянки Парижем та Вашингтоном за казенний кошт. І чудові зарплати Зє-депутатів. У шкільних друзів, сценаристів, знайомих, чоловіків, дружин та хрін зна кого ще, епоха бідності закінчилася. Тільки чомусь разом із бюджетом. Мало, бачте, папірєднікі грошей лишили.
Вони повинні були знати, що у "молодої команди" зі старими рилами, апетити ще ті. Що вибори треба позачергові провести за якісь шиші. Що зарплати слугам треба вельми панські. Що бубочкин велосипед- це кортеж, що коштує страшно подумати, скільки.
Ленінські кухарки дорвалися до влади та бюджету. Та що там: їм до теперішніх далеко. Тут у наших- куди не плюнь, усюди диджиталізація.
Тільки совісті нема.
Та й на цивілізацію не надто схоже.
