«Не знає ліва рука, що робить права».
Усі, мабуть пам'ятають мудрий вислів. Що поробиш: буває й так. (Я не про Ківу, нічого такого). Але, скажу я вам, якби у нас ліва та права руки влади робили кожна своє- то ми жили б набагато краще, ніж зараз. Бо руками у нас, на жаль, не обмежується. Ліва рука своє, права- своє, язик працює в автономному режимі та плете, як заведений (шкода лише, що як тексту нема, він мекає, а не говорить), а мозок думає про щось своє, про жіноче... ой, про владне.
А хіба ні?
Виступив Зеленський в ООН. Дякувати Богові, хоч англійською, але ж таки назвав Расєюшку агресором. Тему, звісно, не розвивав, але хай вже так. Це, мабуть, мізки працюють. Чи язик. Але вже подейкують про заміну Фокіна... на Колю «Котлету» Тищенка. Щоб було усе в шоколаді, не можна, бо асоціації з шоколадом погані, так що буде усе в велюрі. Карочє, хочуть поміняти шило на мило.
Поїхав наш гарант подивитись на навчання «Спільні зусилля 2020». Так про всяк випадок, нашим офіцерам, що якось контактуватимуть з «найвеличнішим», наказано здати зброю. А то мало що: сцикітно, мабуть, «любімцу женщін і дєтєй». Цікаво: а у іноземних офіцерів теж відбирали особисту зброю? Чи їм Вава більше довіряє?
А що це за казахський «прогресор» з'явився? Керівник Офісу Простих Рішень, який за увесь час існування Офісу, спромігся лише на одне, зате найпростіше рішення- не робити нічого- радіє за нас усіх. Тепер заживемо! Тепер у нас є «пташиний король», якому треба десь пересидіти складні часи, а тут ще заробити дещицю дадуть. І заживьом! Правда, ми- хтозна, а от прогресори наші- живуть та не кашляють.
Ур-ря! Повернули бебі-бокси! Тобто, зробили ще краще: повернули, до того ж можна взяти гроші, а можна лише те, що потрібно. Добре? Так-то воно так, але, вважаю, що знову ж таки треба якісь довідки, якісь папірці, якась бюрократія. Ні? Пробачте, не вірю.
До речі, про Саакашвілі: він невдоволений справами на митницях. Замість однієї довідки тепер треба дві, тобто є корупційні ризики (та не ризики, а вже сам процес). А що він хотів? А де слугам брати гроші на місцеві вибори? Для того й є митниці, щоб з них доїти щось на вибори, та й владі щось перепаде. Смачне та нелегальне. Плюшки.
Арахамія, звісно, бовкнув язиком (без жодного зв'язку з мозком, жодного аналогу в світі!), що не так вже слугам місцеві вибори треба, але насправді треба ще й як. І грошей туди вбухують- мамо, не горюй, скільки. І Вавочка бігає Україною, як посолений, щоб завести своїх до місцевої влади. Бо центральна без місцевої, враховуючи децентралізацію- фікція. Не всидиш на троні, дупа провалиться, якщо в областях, містах та селах до влади не потрапить досить «служчиних слуг».
Проводяться спільні навчання з НАТО, британські десантники, американські Б-52 та конвертоплани доводять лаптєногих до сказу- що дуже добре- але про сумнозвісний наказ 330 МОУ вже висловились, мабуть, усі. Мене перехнябило від самого наказу, а наступного дня, прочитавши «роз'яснення», я зрозумів: усе як завжди. В «роз'ясненні» казано, що стріляти у відповідь не те, що забороняють, а побачуть-подивлються, та може штрафувати відмовляться. Але це не точно. Одне слово, як у слуг заведено: спершу намагаються пропхнути щось, що б сподобалося «тій стороні», як вони ізящно виражопуються. І дивлються на реакцію. Обурились люди? Тоді задки, задки, «це не ми», «вирвали з контексту»... а через час- усе повторюється. І б'ють в усі боки: а як десь провтикають, не помітять? А як поведуться на заспокійливі мантри: «Зради нема, зради нема...»?
І не можна сказати, що погано геть усе: ні. Але те корисне, що робиться зеленою владою, з головою компенсується вродженим совком. Власне, навіть за Януковича робилося дещо путнє: наприклад, отримати водійські права та зареєструвати автівку можна було будь-де, незалежно від реєстрації. Так було з 2012 року... і вже, здається, нема. Всьо, нагулялись. Права можна отримати за місцем реєстрації, а не будь-де. З реєстрацією транспорту не в курсі, можливо, її теж «реформують».
Ось така сумна історія. Руки у влади є, ноги є, голова, начебто, теж на місці, навіть в ній щось там покладено, схоже на мозок... але це не цілісний організм. Це якийся гомункул, який сіпається та намагається побігти до «русского міра». Який робить щось путнє не тому, що бажає, ні!- а лише під пильним контролем. Під контролем тих, хто не вибирав «хоть посмєйомся», для кого «какаяразніца»- привід підтримати рідну мову, кому болить те, що реванш- це вже не поодинокі спроби, а грамотно побудована стратегія. І багато хто при владі- за реванш. А багато хто вже облизується, дивлючись на рейтинги, бо хоче повернутися до влади та дограбувати те, що втекло з рук навесні 14 року. Їм вже хочеться покерувати, бо насиділися під плінтусом, і зараз, завдяки чинній владі, колишні відчувають себе усе краще та краще.
«Разом нас багато»: пам'ятаєте? А якщо не разом, якщо кожний будуватиме свою, маленьку але власну Україну- то теперішні часи доведеться згадувати з ностальгією. Та на язикє.
