В дитинстві я прочитав гарного політичного детектива «Остання ніч в Сьюдад-Трухільйо». Там один з героїв, вбивця на державній службі Тапуракуара, згадував, як йшли одна на одну дві армії. І обидві співали «Марсельєзу». Читав я, наївний, та й дивувався: як це так, що обидві армії, нібито, за свободу, чому ж йдуть одна на одну?
Пізніше до мене дійшло: можна й так. Більше того: найчастіше так і відбувається.
Так наші попередники ще 100 років тому прогавили шанс зробити Україну незалежною. Бо почали битися між собою, за звання кращого патріота. А посполитим, звісно, треба багато обіцяти, бо не підтримають. Ось вони й підтримали: російських більшовиків. Бо ті обіцяли рай земний і вже днями. А ті, хто міг би Україну захистити, вже перебились між собою та не змогли нічого проти комуністичної навали зробити. Тобто, патріотів було- хоч греблю гати, тільки кожен з них був патріотом свого штибу, а інших не сприймав. І замість того, щоб поставити державу на ноги, а вже потім ставити перед нею завдання на перспективу, почали з формування ідеї. А вона, як відомо, штука ефемерна. Тому й держава, що ще не піднялася на рівні, усе крутилася: то соціалізм аграрний, то воєнний лад, то гетьманат... І підломилися ще заслабкі ноги, та й впала вона просто в руки тих, хто вже облизувався на українські хліб, вугілля та залізо.
Зараз нащадки загарбників облизуються не на ресурси, а на саму історію. І їм конче треба знищити навіть думку про Україну. А ми історію, звісно, знаємо, проходили. Тільки чомусь, з незрозумілою пихою, вважаємо себе розумнішими від тих, хто жив тут 100 років тому й випустив державу з рук. Бо держава наша ще теж невпевнено стоїть на ногах. Мало того, що їй фактично чотири роки, так ще й війна, та й приказку «Де два українці, там три гетьмани» ніхто не відміняв.
Сьогодні потрапив мені на очі один пост з Фейсбуку. Автор, радіючи, пише, що на суді, який розглядав апеляцію Савченко, вона поводилася адекватно. Ага ж, геройка. Це так вже пощастило, що часом вона буває адекватною. Гур-ра! Вперед! «Впєрьод, чмо японське!». Не втримався, процитував трохи з «Данко» Подерв'янського. Люди добрі: припустімо, що Надія- патріот на 100 відсотків. На 102. І вона стала президентом. І сьогодні вона адекватна. Добре. А завтра? А післязавтра? І йтимемо ми не туди, куди треба, а як бик посцяв. Подобається? Мені-ні. А декому- ще й як.
У нас величезний електорат у «газової королеви», яка не має за душею анічогісінько. Звісно, якщо вірити її декларації. А за які гроші на неї працюють американські лоббісти, вона не знає. Дали якісь добрі люди. Та й за які кошти живе, вдягається, їсть-п'є, теж хто зна. А піпл хаває, а піпл їсть- аж поза вухами лящить. Рідну земельку, бач, захищає. Тільки захищає для латифундистів. Для тих, хто її, оту земельку, вже хто зна коли прихватизував. За копійки, звісно. Лозинського пам'ятаєте? Що вів себе, як пан за часів кріпацтва. Юлін кадра. Орендар, бач. Орендаря, до речі, не пєцає, в якому стані буде земля після нього. Він насіє кукурудзи на біопаливо, витягне з землі усе корисне, а спустошену та отруєну хімікатами землю можна й державі повернути. Та орендувати щось свіженьке.
Що конкретно зробив у нас Саакашвілі? Не язиком, а насправді. Тільки не треба мені про Грузію. Як стародавні греки казали: тут Родос, тут стрибай. Зізнайтеся собі: стрибав він херово. А язиком напрацював- сім мішків гречаної вовни. Щось, до речі, притих. Вже, мабуть, відпрацьований матеріал.
Я вже мовчу про семенченків-парасюків: такому дай владу- потім хрін вигребеш. Я мовчу про «добровольців» (не плутати зі справжніми!), які де-факто стали силовою підтримкою рейдерів. А винен у всьому, звісно, Порошенко.
Суддя прийняв неправомірне рішення- «кондитер» винуватий. Десь мент колишній від люстрації сховався- злочинна влада на чолі з Порошенком його особисто переховувала. У мене унітаз чомусь забився- Порох клятий винуватий. Хай я трохи тут перегнув, але дуже близько до цього доводиться читати в соцмережах. Зрозумійте: у мене до влади чимало питань. Далеко не усе мені подобається. Але вважаю так: люди працюють- хай працюють. Вибори покажуть. Звісно, без громадського контролю не обійдеться, ляпів у влади вистачає, але й валувати «зрада»- теж не метод. А про «вальцманів» особливо тяжко хворі патрійоти капслоком смажать чисто путлєрові на радість.
Пані Ніцой банально оббріхує Закон про мову. Чому? На мою скромну думку, щоб Закон про мову взагалі не було прийнято. Бо нашим сусідам він- як кістка в горлі. Гарному вчить діток дитяча письменниця! А оце на днях, звісно, із викриттям чергової зради в соцмережі, вигулькнув її чоловік. У мене питаннячко: якщо ви такий патріот, чому ж тоді на ригівському каналі під'їдаєтеся? Гроші не пахнуть? Ну да, ну да.
Відняти та поділити! Від'єднатися на 100 відсотків! Розібрати залізницю, нікого не пускати та не випускати!- усе це не від великого розму. І повторюють наші «ультрапатрійоти» те, що вже давно кажуть російські націоналісти: і що Європа нам не потрібна та не указ, і про свій, відмінний від цивілізаціі, шлях... І пам'ять у таких «ультрапатрійотів» дуже вибіркова. Ось Тягнибок марша лаштує. Щоб вороги силу нації побачили. Нібито. Та вони її й так побачили. На фронті. А тут перед ким демонструвати? Та хто? Може, Мохницький, що успішно поховав справи про злочини ментів Януковича на Майдані? І можна тепер про чергову зраду покричати: бо і в тому, що Мохницький наробив, теж, звісно, винен «однотуровий». А пан екс-генпрокурор так і лишився в партії Тягнибока? Про Ніцой та Фаріон вже промовчу: такі там і треба. Може, хтось, з обсягом пам'яті, як у страуса, вже усе забув і тепер сприймає лише виски про «зраду».
Пам'ятаєте: кляті сатрапи Авакова зупинили машину, за кермом якої сидів чоловік однієї НАБУїстки. Гарний чєловєк! А мєнти хотіли через чоловіка шантажувати незгібаємую борчиню з корупцією. А коли виявилося, що так, чоловік таки був п'яний, тільки що не рохкав, що тоді? А у відповідь- лише невиразне «му-му»: типу, ви ж розумієте, нам зараз важко, от ми й того. Що «того»: хотіли викрутитися, обісравши поліціянтів? Як «Зраду» розганяти, так на увесь світ вищали, а як вибачитись, так собі під носа, пальцем у сраці длубаючись? В НАБУ оргвисновки зробили? Вигнали нєрвную баришню? Еге ж, дивіться...
Зрадолюби дуже люблять розводитися про нібито «узурпацію влади». Насправді, влада у нас дуже й дуже слабка. І це дає Росії гарний шанс: бо бажаючих постріляти в Києві, чи то від того що розуму не досить, а чи й заради реваншу, вистачає. На превеликий жаль. Бо є ризик, що розірвуть таки країну, як це вже було 100 років тому.
Пам'ятаєте, як галантерейник Бонасьє казав: «Бонасьє врятує Францію»? Ось тому, що влада у нас не досить сильна, таких Бонасьє, сповнених пихи та «ультрапатріотизму» та з короткою пам'яттю, у нас вистачає. І не треба забувати, що за багатьма Бонасьє стоїть, нашіптуючи на вухо, свій кардинал Ришельє.
