Ну що ж, помітно осіли смердючі субстанції дристометної істерії чергового інформаційного котла для ЗСУ і його ініціатор з почуттям виконаного обов'язку відлетіла в Анталію.
Комбриг-матершиннік, якого щільно втовкли в багнюку за конфліктну ситуацію, що мала вирішитись на максимум взводному рівні, виліз з інформаційного окопу і потроху приступив до виконання своїх обов'язків довжиною в китайську стіну.
Диванна рать, виснажена злісним друкарством, отримала передих, вишукуючи нові епітети для майбутніх шабашів зрадофільства, попиваючи пиво і почергово перекидаючи вказівними пальцями з правої ноги на ліву і назад різні висячі частини.
Солдати і офіцери під щоденними обстрілами продовжують нести службу, вгризаючись в рідну землю, сподіваючись вижити і як скоріше, отой щасливий раз на рік, побачити власних діток, заради майбутнього яких пішли зупиняти агресора.
Хто, якщо не я, — думає кожен, сподіваючись, що колись суспільство здогадається поважати думку не балаболів, а тих, хто робить реальні справи.
НЕ РАЙДУЖНА КАРТИНА? ТА НІ, ЦЕ РАЙДУЖНА! Справжня картина перешкоджання діяльності ЗСУ настільки жахлива, що якщо взяти всі матюки, які її описують, то треба їх запікувати не ПІ, ПІ, ПІ, а УГУУУУ, УГУУУ, УГУУУ паровозним гудком, заправляти тендер водою і знову гудіти.
Складається враження, що проблеми ЗСУ потрібні лише самим ЗСУ.
Що говорить Кримінальний кодекс.
Стаття 114-1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань
1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період – карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
2. Те саме діяння, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, — карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
А от чи захищає ця стаття від посягань? Чи сприяє ця норма виконанню Збройними Силами конституційного обов'язку щодо захисту батьківщини?
Дзуськи! Перешкоджання вчиняються у всіх сферах. Інформаційній, соціальній, медичній, правовій, фізичній.
І винними у цьому роблять самих військових. Від солдата, курсанта до головнокомандувача.
Солдат винен в своєму ПТСР, курсант в тому, що не має коштів на проїзд, а головнокомандувач, що ЗСУ постійно атакують. Командири, то взагалі винні в усьому. Як в народній приказці — Хто вср@всь? Командир!
Такі собі кіборги на всі випадки життя.
Мають могти все без грошей і за рахунок якихось внутрішніх ресурсів. Чотири роки безвилазно на війні, без житла для сім'ї, без соціального і правового захисту. У них ніби нема ні психічних ні фізичних навантажень. Одні обов'язки. Зв'язані по руках і ногах нормативними актами, прокуратурою, депутатами, громадськими активістами. Всі контролюють. Лише допомогти і захистити значно менше охочих. Варто комусь щось вкинути в інфопростір і ату його командира!
На рівні вищих штабів картинка ще гірша.
Не встиг ти перевестися з військ, все. Тобі навішано ярлик паркетного, штабного щура, совкового офіцера, хоч і народився після розпаду СРСР.
І користуючись такими усталеними штампами кожну твою дію прокуратура може видавати за страшенну коррррупцію і роками тягати на суди і допити в завідома безперспективній справі.
Наведу лише один приклад, яким зі мною поділився колега зв'язківець.
Поринаємо в історію.
2014 рік. Дякуючи реформаторам система зв'язку аналогова, несумісна з цифровою мережею, не захищена від завад і перехоплення інформації противником. Більшість радіо засобів радянського виробництва використали свій ресурс, вкрай обмежене фінансування.
Ситуація критична, часта відсутність управління, прослуховування противником, війська несуть втрати.
Негайно приймаються управлінські рішення щодо закупівлі засобів цифрового зв'язку подвійного призначення (не військові) , вартість яких в рази нижча за військові засоби. Виручає український народ у вигляді волонтерської допомоги і військово технічна допомога від уряду США.
2015 рік. Продовжується нарощення системи зв'язку і АСУ. Противник вже нас менше прослуховує але удосконалює свої можливості щодо придушення засобами радіоелектронної боротьби.
Загострюється проблема завадозахищеності і відсутності можливості обміну даними через засоби радіозв'язку.
2016 рік. Вітчизняні виробники поки не спроможні забезпечити завадозахищеними військовими засобами радіозв'язку. Проводиться робота щодо вибору іноземних виробників: державна компанія Aselsan (Республіка Туреччина), приватна корпорація Elbit (Ізраїль), акціонерне товариство Harris (США).
Компаніям запропоновано провести демонстрацію можливості радіостанцій на території України.
З метою уніфікації засобів зв'язку до випробувань, досліджень, нарад залучені всі представники сектору безпеки і оборони держави. Для об'єктивності запрошено волонтерів і депутатів.
В підсумку за результатами випробувань в жовтні — листопаді 2016 року за заявленими та наявними характеристиками і прийнятною вартістю одностайно надано перевагу радіозасобам ультракороткохвильового діапазону державної компанії Aselsan (Турецька Республіка). Компанія Elbit своїх виробів не надала.
Також додатково у грудні 2016 року Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки ЗСУ додатково провів науково-практичної експертизу з вивчення радіозасобів іноземних виробників за результатами якої для потреб Збройних Сил України також рекомендовано лінійку радіостанцій компанії Aselsan, які у повній мірі задовольняють вимоги до системи зв'язку тактичної ланки.
За результатами цих заходів у 2016 році укладено державний контракт щодо постачання радіозасобів ультракороткохвильового діапазону компанії Aselsan.
У 2017 році на прохання приватного концерну Elbit проведено додаткові порівняльні випробування в польових умовах її засобів зв'язку з засобами компанії Aselsan. В чесній боротьбі перемогу знову отримала державна компанія Aselsan (Туреччина) . За деякими показниками безапеляційну, бо суперник не міг нічого протиставити (розкривати не буду — противник підслуховує).
Виниряємо в сучасність.
Що ми маємо в результаті?
Різного роду лобісти іноземних компаній, в першу чергу депутати, в засобах масової інформації розпочали інформаційну кампанію по дискредитації чесного і об'єктивного вибору, зокрема Збройних Сил. Кампанія супроводжується суцільною брехнею та некомпетентними висновками у високотехнологічній сфері, якою є сфера розробки і забезпечення сучасним військовим зв'язком. А прокуратурою, яка мала б захищати Збройні Сили, навпаки порушено десятки кримінальних проваджень проти Збройних Сил. І, звісно, вони не забувають застосовувати різні методи тиску на військовослужбовців. Офіцери постійно відриваються від виконання завдань і вагаються приймати рішення.
Це лише один приклад. Аналогічних сотні. Ворог через своїх агентів і корисних ідіотів готує нам котли.
Так де в цьому випадку наші дивані ратники? Де їх хвацька удаль і завзяття? Де потік епітетів? Де, мать-перемать, УГУУУ, УГУУУ (гудок паровоза) підйом дупи і дії?
Димлять дивани, нагрівається пиво, падає зір від спостереження за перекиданням вказівними пальцями з правої ноги на ліву і назад різних висячих частин (кінців поясу від махрового халата), а діла нема.
Від органів, які за це відповідають, і очікувати дій марно, бо вони і є першими порушниками, а іноді причиною проблем.
І народ має це розуміти. Кому, як не народу, доведеться поважати чужу армію, якщо не навчиться поважати свою.
