Скажу і я пару слів щодо проблеми біженців. Я не буду зараз торкатися їх Oblico Morale. Хочу сказати про витоки кризи.

В свій час Європа активно колонізовувала африканські та азійські країни, це було таке собі «Брємя білої людини» з точки зору самої Європи.

Там було багато, дуже багато насильства, голодомор, тортури та ще багато несправедливості та злочинів проти місцевого населення. З іншого боку Європа принесла не тільки насильство, але й сучасні погляди на медицину, електрику та сучасну зброю. А потім порахувала, зрозуміла, що колонізаторство невигідне зібрала манатки та швидко збігла. Ті європейці, які не хотіли бігти зазвичай були вбиті місцевим населенням. Цивілізаційна пружина, штучно стиснута європейцями пішла назад. Але медицина та сучасна зброя лишилися. Це попередня історія.

Зараз Європа, та в великому ступені США, придумали собі такий собі уявний дитячий «домік», який офіційно називається «принципом невтручання». Тортури та масові репрпесії в якійсь країні? «Ми глубоко стурбовані», але «ми в доміку», тратата за сєбя. Якісь тирани на кшталт викормиша партії комуністів Франції Пол Пота рубають голови та руки громадянам? Це огидно, мерзенно, але «ми в доміку».

А от Росія не в «доміку», Росія активно відстоює свої «інтереси» та активно втручається куди тільки їй треба і не треба. Але ж «навіщо сваритися з Ведмедем»? Можна висловлювати глибоке занепокоєння і далі.

Чи багато європейців знала що в Сирії триває громадянська війна, яку активно підживлює Росія? Да вони взагалі цього знати не хотіли й не хочуть! Європейці хочуть жити в своєму затишному інфантільному світі, з смачною їжею та соціальними гарантіями та різдвяними розпродажами. Гадаю саме про це гіркий гумор карикатуристів з Шарлі Ебдо, а зовсім не зловтішання смертю дитини.

Оця страусяча політика, «Щоб не дай боже ніяких сварок! Краще перетерпіти.» призводить до дуже неприємних наслідків.

Пристосуванська логіка «Навіщо адаптувати мігрантів? Давайте придумаємо мультикультуралізм та толерантність та будемо собі далі жити в своєму інфантільному світі» визнала фіаско. Мультикультуралізм не працює, це визнали навіть лідери Європи. Хоча б тому, що культури мають бути на одному рівні розвитку, не може бути мирного співіснування трансгуманізму та середньовічної культури полювання на відьом із подальшим спалюванням. Толерантність заслуговує тільки та людина, яка показує повагу до тебе. Толерувати ЛГБТ, поки вони не лізуть в твоє особисте життя? Так! Толерувати фемінізм, поки він не перетворюється на дискримінацію протилежної статі? Так! Толерувати гопників, що засерають весь район, гучно матюкаються та ламають лавочки? Ні! Байдуже що, матюкатися, срати на клумби та ламати лавочки це їх тисячолітня культурна традиція.

Наразі ж це виглядає як стандартна шкільна історія, коли багатого хлопчиків з хорошої родини трясуть на гроші та бутерброди діти алкоголиків, а той віддає все, що ті вимагають, аби уникнути бійки. Те ж саме відбувається не тільки у внутрішній політиці, а й в зовнішній політиці у відношеннях з Росією.

Мантра «тільки б не було війни», ескапізм середньостатистичного громадянина Європи і призвів до тієї кризи яку зараз ми маємо.

А от щодо біженців.

Чи заслуговують ці люди на допомогу? Так заслуговують. Чи заслуговують вони на толерантність? Тільки у випадку дотримання традиційних для Європи культурних норм.

Я кожен раз повторюю, що це цілком могли бути й Українці.

От уявіть собі, що, план «Бумеранг» на Майдані спрацював? Тисячі розстріляних снайперами, ще тисячі в тюрмах. Військовий стан, громадянська війна, військова допомога Росії...

Гадаєте Європа б втрутилася?

Інший варіант: Янукович з Ростова звертається по військову допомогу Росії. Росія починає повномасштабне військове вторгнення. І шо? ООН та НАТО втрутилися б? «Чік-чірік, Я в доміке»! «Пук-пук-пук, я в Фейсбук!». Так що поставте себе на місце цих біженців.Тоді б сотні тисяч якщо б не мільйони українців були б змушені шукати притулку в країнах ЄС.

До чого я все це написав? До того, що світ зараз глобалізувався, і немає світових проблем, які нас не торкатимуться, треба вчитися бути відповідальними за всіх, як це не абсурдно звучить. Ну і звичайно ж до того, що вайлуватий та незграбний бюрократичний апарат Європи та ООН який просто прикриває небажання робити рішучі кроки поставив весь Світ перед черговою глобальною політичною кризою. Ця криза може просто стерти ту саму Європу за яку ми в свій час вийшли на Майдан.

Складно сказати, що лишається нам в цій ситуації, хіба що продовжувати боротися за себе. Як не гірко це казати, але ми входимо в зону тривалої політичної турбулетності, тож застібуємо паски безпеки та боремось за виживання. І звичайно ж шукаємо нової форми співпраці на міжнародному рівні, боротися за виживання набагато ефективніше разом із однодумцями.