" Весь шлях до ентропії"
"І це треба було взяти так і вирішити подивитись в світло. Вже життя ти жив собі в темноті – дививсь в темноту закритими очима і добре було. Ні треба було виріши знехтувати традиціями спілкування музикою, звуки космосу вже на такі яскраві як вчора, інструменти не ті, емоції не справжні і взагалі планета сіра і вже мертва, а темнота не має сенсу. Аш як, десятки тисяч років темнота мала значення, а тут в один час раз і вже не має . І звуки втратили сенс , тому зрячим він вирішив стати" — Такий вирок на три октави виграв на трамбоні суддя , таку настанову-претензію висвистів вчитель-баян , таку музику співали товариші-барабани
"Вибір"
Рівень 3 , сектору 97 -місце вже призначене, місце назавжди… Сектору 9 — ну і назва, да ще й в гамі ля-бемоль-мажор . Шопен Ноктюрн блін – заснути можна, а не доля думав майбуть мандрівник. Треба вали з планети і швидко. І почав готуватись.. Життя в сліпоті і в одній тональності, що визначається традиціями і рівнем сектору життя, його не влаштовувала, життя по темну сторону Плутона повинно закінчитись …
"мі мінор"…
Вся промисловість планети була зав'язана на виробництві різним музичних інструментів різних розмірів і складності , більша частина сонячної системи відмовилась від звичної мови спілкування і зору 25000 років тому, сформувавши сотні тисяч мелодій і інтонацій на всі випадки життя. Технічні завдання на виробництво будинків в тональності мажор — для оптимістів і , мінор для песимістів. Космічні кораблі, що займались виробництвом висококалорійної їжі з протеобактерій -це мажор і не каплі мінору — символ покоління людей мажорів. Шахтарі використовували звук для добування вугілля, а тим часом в чиновників були свої звуки на хабарі. Скрізь звучала музика — в метро звучала музика з кожного овального кута, звучали постійні попередження як треба вести себе в метро в стилі регі і реклама в стилі панк-рок. Різні рівні планети різна інтенсивність звучання і чим глибше до центру планети тим сильніше і інтенсивніші звукоформи -напевно вважалось чим далі від поверхні планети тим глухіші люди, тому робили музику яскравішу і голосніше, в противагу люди використовували імпланти та помічників нанороботів для зменшення впливу, хоч це не завжди допомагало. Так і жили – так і були до трагедії.
"Трагедія"
Трагедія сталась можливо раптово, можливо заплановано – ні хто не робив якісне розслідування, тому мелодію зробили в стилі мажор , а симфонію на духових.
Це Шопен — вальс мі мінор, а і місцями бретонскі мотиви – а не мажор думав мандрівник. Це перемога бактерій…. Трагедією на станції з виробництва їжі минулого циклу руху Плутона навколо сонця намагались не пам'ятати і не створювати відповідний якісний мотив , але офіційна симфонія була написана і звучала вона як вирок , як суржик , як попередження Плутонянам про те, що світ щось не може побачити… почути. …
"Початок мандрівки"
Мандрівник періодично відкривав очі і не міг дивитись -не розуміючі чому він лякався і закривав їх знову, говорити він взагалі не міг. Хоч в дитинстві йому чомусь не було страшно і інколи виходило говорити якісь слова голосно . Мандрівник слухав мелодію початку історії, чому саме і як все почалось і намагався знайти джерела. В звуках , в тональностях розповідалось про те, що люди давно почали відмовились від зору і мов. Після відкриття таємниць темної матерії взагалі стало нестерпно дивитись на світ звичайним зором, а слухати що говорять взагалі боляче. Вирішили піти революційним методом — відмовитись від очей і мовлення. Деякі нації генетично намагались знищити зір, а звичайні народи самостійно відмовлялись від очей. Нажаль після певних досліджень прийшли до думки, що зір краще залишити до певного моменту. Тоді ж і винайшли революційну форму спілкування – "музика як альтернатива". Щоб людина набула певних фізичних властивостей- змогла тримати ложку і навчилась відрізняти кольори та вивчила нотну грамоту, зір використовувався до певного віку, далі людина самостійно відмовлялась відкривати очі. Відмовлялись і від кольорів добровільно. Від мов відмовились як компроміс з Китаєм, як елемент що роз'єднує планету людей, нестерпно слухати про живе на Китайському звичайній білій людині.
Звучала мелодія довго в різних тональностях, щоб вислухати все необхідно мати якісний слух, щоб запам'ятати гарну пам'ять — пам'ять у Плутонян, але все таки мандрівник не міг зрозуміти чому не можна відкривати очей хоч це не заборонено і чому так боляче і нічого не видно коли ти їх намагаємся відкрити.. Можливо це наслідок тривалого проживання на Плутоні, така собі форма ентропії.. Тому рішення треба рухатись на іншу планету можливо там очі можливо буде відкрити…
